«Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою. Перед Господнім лицем розпливалися гори ...» (Книга Суддів 5:4-5)

Євангелія від Марка 11

Глава:

В'їзд у Єрусалим 1-11; проклін смоковниці 12-14; вигнання торгівців із храму 15-19; про силу молитви 20-26; розмова з книжниками 27-33

1 Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів,

2 кажучи їм: "Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив'язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв'яжіть і приведіть його.

3 А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? - відкажіть: Господь його потребує, - тож негайно відішле його назад сюди.

4 Пішли ті і знайшли осля, прив'язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, - і відв'язали.

5 Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: "Що робите, що ото осля відв'язуєте?"

6 Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено.

7 І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього.

8 А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж - віття, нарізане в полі.

9 Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: "Осанна!

10 Благословен, хто приходить в ім'я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!"

11 І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.

12 Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів.

13 Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков.

14 І озвавшися, промовив до неї: "Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!" А учні його чули це.

15 І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів,

16 а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм.

17 Навчав він їх і казав їм: "Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!"

18 Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання.

19 Увечері ж вийшов поза місто.

20 Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня.

21 Тоді Петро, згадавши, каже йому: "Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла."

22 Ісус же у відповідь сказав їм: "Майте віру в Бога.

23 Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, - то буде йому так.

24 Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, - і буде вам так.

25 І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші.

26 Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших."

27 І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші

28 й кажуть до нього: "Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?"

29 Ісус же відказав їм: "Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню.

30 Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені."

31 Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, - то скаже: Чому ж ви не повірили йому?

32 А скажемо: Від людей, - лячно народу, - всі бо вважали Йоана, що він пророк.

33 І відповіли Ісусові: "Не знаємо." Ісус же відказав їм: "То й я вам не скажу, якою владою я це роблю."