«Всі мужі ізраїльські, жінки й діти, що жили в Єрусалимі, впали ниць перед храмом і, посипавши голови попелом, розстелили свої волосяниці перед Господом.» (Книга Юдити 4:11)

Євангелія від Луки 1

Глава:

Передмова 1-4; зачаття і народження Йоана Христителя 5-25; 57-80; Благовіщення 26-38; Марія у Єлисавети 39-56

1 Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,

2 як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,

3 вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,

4 щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

5 Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета.

6 Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.

7 Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.

8 І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,

9 згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.

10 А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.

11 Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.

12 Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.

13 Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.

14 І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;

15 бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,

16 і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.

17 І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”

18 Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”

19 Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.

20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”

21 Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.

22 Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

23 А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.

24 Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:

25 “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”

26 Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет,

27 до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.

28 Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.”

29 Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.

30 Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.

31 Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.

32 Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,

33 і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.”

34 А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”

35 Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

36 Ось твоя родичка Єлисавета - вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;

37 нічого бо немає неможливого в Бога.”

38 Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.

39 Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.

40 Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.

41 І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом

42 і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.

43 І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?

44 Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.

45 Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”

46 І мовила Марія: “Величає душа моя Господа

47 і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,

48 бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

49 Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.

50 Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.

51 Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

52 Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;

53 наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

54 Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,

55 як обіцяв був батькам нашим -Авраамові і його потомству повіки.”

56 Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

57 Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.

58 Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.

59 Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія;

60 його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”

61 Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.”

62 І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.

63 І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались.

64 Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога.

65 І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.

66 Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним.

67 А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:

68 “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій

69 і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;

70 як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,

71 що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,

72 що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;

73 клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,

74 що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно

75 у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.

76 А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,

77 дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,

78 завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,

79 щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”

80 Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.