«Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.» (Книга Числа 14:18)

Євангелія від Луки 15

Глава:

Заблукапа вівця 1-7; загублена драхма 8-10; про блудного сина 11-32

1 Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.

2 А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”

3 Тоді Ісус сказав до них цю притчу:

4 “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?

5 А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі

6 й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.

7 Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.

8 Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде?

9 А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.

10 Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”

11 Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини.

12 Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток.

13 Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.

14 І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.

15 Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.

16 І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.

17 Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.

18 Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!

19 Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.

20 І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.

21 Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.

22 А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.

23 Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,

24 бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися.

25 А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці.

26 Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.

27 Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим.

28 Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.

29 А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.

30 Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.

31 Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.

32 А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”