«Тоді Господь сказав до Каїна: Де Авель, брат твій? Той відповів: Не знаю. Хіба я сторож брата мого? А Господь промовив: Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі.» (Книга Буття 4:9-10)

Євангелія від Йоана 20

Глава:

Марія Магдалина та Петро з Йоаном при гробниці 1-10; з'явлення Ісуса Марії Магдалині 11-18; Ісус з'являється апостолам 19-23; Ісус з'являється Томі 24-31

1 Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить - камінь відкочено від гробниці.

2 Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: "Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!"

3 Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці.

4 Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим;

5 нахилившися, бачить - лежить полотнище. Однак, не ввійшов.

6 Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить,

7 а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці.

8 Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, - і побачив, і увірував.

9 Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути.

10 Тож повернулись учні знов до себе.

11 Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу,

12 і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять - один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.

13 І кажуть вони їй: "Жінко, чого плачеш?" - "Узяли мого Господа, -відвічає їм вона, - і не відаю, де покладено його."

14 Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.

15 І каже їй Ісус: "Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?" Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: "Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, - а я заберу його."

16 Мовить до неї Ісус: "Маріє!" А та обернулась та до нього по-єврейському: "Раввуні!" - що у перекладі означає: "Учителю!"

17 А Ісус їй каже: "Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого."

18 І пішла Марія, щоб звістити учням: "Бачила я Господа", -та й що він це їй повідав.

19 А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, - а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, - увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: "Мир вам!"

20 Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа.

21 І ще раз Ісус їм каже: "Мир вам!" Як мене послав Отець, так я посилаю вас.»

22 Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого!

23 Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються.»

24 Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус.

25 Тож повідали йому інші учні: "Ми Господа бачили." Та він відрік: "Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, - не повірю!"

26 По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, - а двері були замкнені! - стає посередині та й каже: "Мир вам!"

27 А тоді промовляє до Томи: "Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, - а віруючий!"

28 І відказав Тома, мовивши до нього: "Господь мій і Бог мій!"

29 І каже йому Ісус: "Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!"

30 Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів.

31 А ції -списано, щоб увірували ви, що Ісус - Христос, Син Божий, а вірувавши, - щоб мали життя в його ім'я.