«І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.» (Перша книга Самуїлова 18:10)

Діяння Апостолів 10

Глава:

Навернення сотника Корнилія 1-33; проповідь Петра 34-43; перше хрищення поган 44-48

1 А був у Кесарії один чоловік на ім'я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським,

2 побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився.

3 Бачив він - десь коло дев'ятої години дня - ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього та йому мовив: «Корнилію!»

4 Той видивився на нього і, переляканий, озвався: «Що, Господи?» А він сказав до нього: «Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом, і він згадав про тебе.

5 Пошли ж тепер людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром.

6 Він гостює в одного гарбаря Симона, що має дім край моря.»

7 І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх домових слуг та побожного воїна з тих, що стало з ним перебували,

8 і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу.

9 Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю помолитись коло шостої години.

10 Він зголоднів і захотілося йому їсти. І от, як йому готували, найшов захват на нього:

11 бачить він небо відкрите, а з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив'язана чотирма кінцями, і спускається на землю.

12 Були ж у ній всякі чотириногі, плазуни земні й небесні птиці.

13 І пролунав до нього голос: «Устань, Петре, заколи і їж!»

14 Петро ж відповів: «Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого.»

15 І знову, вдруге, залунав голос до нього: «Що Бог очистив, ти не погань.»

16 Це сталося тричі, і зараз же річ ота піднялась на небо.

17 Якже збентежений Петро питав себе самого, що це могло б бути за видіння, що він бачив, - он люди, послані Корнилієм, розпитавши про Симонову хату, стали біля дверей

18 і, покликавши, спитали, чи тут гостює Симон, на прізвище Петро.

19 А як Петро роздумував над тим видінням, Дух сказав до нього: «Он три чоловіки тебе шукають.

20 Устань же, зійди вниз і піди з ними без усякого вагання, бо то я послав їх.»

21 Зійшов Петро до тих мужів і мовив: «Ось я! Я той, кого ви шукаєте. Яка причина вашого приходу?»

22 Ті відповіли: «Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх.»

23 Отже, він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними; дехто з братів з Яффи теж пішли з ним.

24 Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. А Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх.

25 І саме як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився.

26 Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, бо я теж людина.»

27 І, розмовляючи з ним, увійшов до середини, знайшов багато зібраних,

28 і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об'явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту.

29 Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?»

30 Корнилій відповів: «Ось уже четвертий день, як я о цій годині, о дев'ятій, молився у своїй хаті, аж ось передо мною став чоловік у сяючій одежі

31 і мовив: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом.

32 Пошли, отже, в Яффу і приклич Симона, що зветься Петром. Він перебуває в хаті Симона гарбаря, край моря.

33 Я зараз же послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. І оце тепер ми всі перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що Господь тобі наказав.»

34 Тоді Петро почав говорити, мовивши: «Я справді розумію, що Господь не дивиться на особу,

35 а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний.

36 Він послав своє слово синам Ізраїля, звіщаючи їм мир через Ісуса Христа, що є Господом усіх.

37 Ви знаєте, що сталося по всій Юдеї, почавши з Галилеї, після хрищення, що проповідував Йоан:

38 про Ісуса з Назарету, якого Бог помазав Святим Духом та силою і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з ним.

39 І ми свідки всього того, що він чинив у краю Юдейськім та в Єрусалимі; його вони, повісивши на дереві, убили.

40 Того Бог на третій день воскресив і дав йому з'явитись,

41 не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих.

42 І він нам повелів проповідувати народові і свідчити, що то він призначений Богом суддя живих і мертвих.

43 Йому свідчать усі пророки, що кожен, хто вірує в нього, через його ім'я одержує відпущення гріхів.»

44 Петро ще говорив слова ці, як Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав промову.

45 Всі вірні обрізані, що прибули з Петром, дивувались, що дар Святого Духа вилився і на поган;

46 бо чули, як ті говорили мовами й величали Бога. Тоді Петро озвався:

47 «Чи може хтось боронити води, щоб оці не христились, що, як і ми, одержали Святого Духа?»

48 І повелів, щоб їх христили во ім'я Ісуса Христа. Тоді вони попросили його зостатись у них кілька днів.