Собор в Єрусалимі 1-21; апостольська постанова 22-35; друга подорож Павла 36-41
1 Тим часом деякі, що прийшли з Юдеї, навчали братів: "Коли ви не обріжетеся за звичаєм Мойсея, не зможете спастися."
2 По чималій суперечці та змаганні Павла і Варнави з ними, вирішено, щоб Павло і Варнава, і деякі інші з них, пішли в цій справі в Єрусалим до апостолів і старших.
3 Тож вони, виряджені Церквою, проходили через Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення поган, і чинили всім братам велику радість.
4 Прибувши ж у Єрусалим, вони були прийняті Церквою, апостолами та старшими й оповіли, що Бог зробив через них.
5 Та деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали, кажучи, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея.
6 От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.
7 По довгій суперечці встав Петро і до них промовив: «Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово Євангелії й увірували.
8 І серцевідець Бог засвідчив їм, давши їм Святого Духа, як і нам,
9 і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою серця їхні.
10 Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести?
11 А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті.»
12 Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами.
13 А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене!
14 Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його.
15 З тим згоджуються і слова пророків, як написано:
16 А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий; я його руїну відбудую і знов його поставлю,
17 щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім'я моє, - каже Господь, що чинить це,
18 йому відоме споконвіку.
19 Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога,
20 але їм приписати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від задушеного та від крови.
21 Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.»
22 Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою схвалили вибрати кількох з-між себе і послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів поміж братами.
23 Вони написали і доручили через них ось що: «Апостоли і старші, брати ваші, братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії, привіт!
24 Через те, що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, потурбували вас словами та схвилювали ваші душі,
25 то ми й постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом,
26 людьми, що душі свої віддали за ім'я Господа нашого Ісуса Христа.
27 Отож, ми вислали вам Юду й Силу, і вони усно викладуть те саме.
28 Подобалось бо Святому Духові й нам ніякого більше не складати на вас тягару, крім цього необхідного:
29 стримуватися від ідоложертвенного м'яса, крови, душенини та розпусти. Ви добре зробите, коли будете берегтися цього. Будьте здорові.»
30 Висланці ж прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа,
31 а вони, прочитавши його, зраділи тією втіхою.
32 Юда та Сила, які й самі були пророки, втішили і скріпили братів частим словом.
33 По деякім часі брати відпустили їх у мирі до тих, що їх вислали.
34 Сила задумав зостатися там.
35 Павло ж з Варнавою лишилися в Антіохії, де вони з багатьма іншими навчали та звіщали слово Господнє.
36 По кількох днях Павло промовив до Варнави: "Повернімось і відвідаймо братів у кожному місті в яких ми були звіщали Господнє слово, щоб довідатися, як маються."
37 А Варнава хотів узяти з собою і Йоана, прозваного Марком.
38 Та Павло вважав ліпше не брати з собою того, хто відлучився від них у Памфілії і не пішов був з ними на роботу.
39 І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались. Варнава взяв із собою Марка й відплив до Кіпру.
40 А Павло, вибравши Силу, рушив у дорогу, переданий братами Господній благодаті.
41 І проходив він через Сирію та Кілікію, зміцняючи Церкви.