«Тоді встали Зоровавель, син Шеалтіїлів, та Ісус, син Йоцадаків, і зачали будувати Божий дім, що в Єрусалимі, а з ними Божі пророки, що допомагали їм.» (Книга Ездри 5:2)

Послання до Ефесян 4

Глава:

Заклик до єдности 1-16; нове життя у Христі 17-24; різні вказівки християнам 25-32

1 Отож, благаю вас я, Господній в'язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано,

2 в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові,

3 стараючися зберігати єдність духа зв'язком миру.

4 Одне бо тіло, один дух, айв одній надії вашого покликання, яким ви були візвані.

5 Один Господь, одна віра, одне хрищення.

6 Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх.

7 Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів.

8 Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.”

9 А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі?

10 Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити.

11 І він сам настановив одних апостолами, інших - пророками, ще інших - євангелистами і пастирями, і вчителями,

12 для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла,

13 аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа.

14 Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом.

15 Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою - у Христа.

16 Кожне тіло, складене та споєне всякою в'яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові.

17 Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума,

18 бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця.

19 Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть.

20 Та ви не так Христа вивчили,

21 як це про нього чули й були навчилися у ньому, як то воно справді є в Ісусі.

22 А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті,

23 а відновитись духом вашого ума

24 й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.

25 Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени.

26 Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом;

27 і не давайте місця дияволові.

28 Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує.

29 Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його.

30 І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення.

31 Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою.

32 Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам. простив.