«Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе ...» (Друга книга хроніки 20:9)

Послання Апостола Якова 1

Глава:

Привіт 1; спокуси 2-4; мудрість і молитва 5-8; багатий і вбогий 9-11; причина спокус 12-16; добро від Бога 17-18; справжня побожність 19-27

1 Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

2 Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

3 Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

4 за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

5 Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

6 Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

7 Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; -

8 людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

9 Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

10 а багатий - пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

11 Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

12 Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

13 Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

14 кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

15 А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, - породжує смерть.

16 Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

17 Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

18 Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

19 Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

20 бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

21 Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

22 Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

23 Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

24 ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

25 Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, - не як слухач-забудько, а як виконавець діла, - той щасливий у ділі своїм.

26 Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

27 Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.