«Своїм святим Господь не зізволив оповісти про всі свої чудеса, що їх Господь Вседержитель укріпив, щоб усе тривало в його величі міцно.» (Книга Сираха 41:17)

Перше послання Йоана Богослова 1

Глава:

Йоан - очевидний свідок Богочоловіка 1-4; Бог - світло 5-7; визнання гріхів 8-10

1 Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, -

2 а життя об'явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, -

3 що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність - з Отцем і з його Сином Ісусом Христом.

4 І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна.

5 А ось та звістка, що ми від нього чули й звістуємо вам: Бог - світло, й ніякої у ньому темряви немає.

6 Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди.

7 А коли ходимо у світлі, як він сам - у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха.

8 Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає.

9 Якже ми визнаємо гріхи наші, то він - вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди.

10 Коли ми кажемо, що не згрішили, ми чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає.