«Своїм святим Господь не зізволив оповісти про всі свої чудеса, що їх Господь Вседержитель укріпив, щоб усе тривало в його величі міцно.» (Книга Сираха 41:17)

Буття 2

Глава:

Суботній відпочинок 1-3; Едем 4-9; джерела та ріки 10-14; доручення людині 15-17; людина й тварини 18-20; жінка 21-25

1 Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами.

2 Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був.

3 І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був.

4 Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх. - Коли Господь Бог творив небо й землю,

5 не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю.

6 Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.

7 Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.

8 Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив.

9 І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.

10 З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії.

11 Ім'я першої - Пішон; це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото.

12 А золото цього ж краю добре. Там же є пахуча смола й онікс-камінь.

13 Ім'я другої ріки - Гіхон; вона обтікає ввесь Куш-край.

14 Ім'я третьої ріки - Тигр; вона тече на схід від Ашшуру. Четверта ж ріка - Ефрат.

15 Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.

16 Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш;

17 з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш."

18 Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього."

19 І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось.

20 І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.

21 Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом.

22 Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка.

23 І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка."

24 Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.

25 А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.