«Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх! Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.» (Книга Второзаконня 32:1-2)

Буття 2

Глава:

Суботній відпочинок 1-3; Едем 4-9; джерела та ріки 10-14; доручення людині 15-17; людина й тварини 18-20; жінка 21-25

1 Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами.

2 Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був.

3 І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був.

4 Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх. - Коли Господь Бог творив небо й землю,

5 не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю.

6 Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.

7 Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.

8 Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив.

9 І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.

10 З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії.

11 Ім'я першої - Пішон; це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото.

12 А золото цього ж краю добре. Там же є пахуча смола й онікс-камінь.

13 Ім'я другої ріки - Гіхон; вона обтікає ввесь Куш-край.

14 Ім'я третьої ріки - Тигр; вона тече на схід від Ашшуру. Четверта ж ріка - Ефрат.

15 Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.

16 Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш;

17 з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш."

18 Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього."

19 І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось.

20 І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.

21 Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом.

22 Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка.

23 І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка."

24 Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.

25 А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.