«Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати. Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми.» (Книга Вихід 22:27-28)

Вихід 1

Глава:

Ізраїль у Єгипті 1-7; неволя 8-14; вбивання хлопчиків 15-22

1 Ось імена синів Ізраїля, що поприходили в Єгипет з Яковом, кожен з родиною своєю:

2 Рувим, Симеон, Леві, Юда;

3 Іссахар, Завулон та Веніямин;

4 Дан та Нефталі, Гад та Ашер.

5 А всіх осіб, що були народились від Якова, було душ сімдесят, коли Йосиф був уже в Єгипті.

6 І вмер Йосиф і всі брати його, і ввесь рід той.

7 Ізраїльтяни розплодилися й розрослися та намножилися й окріпли так сильно понад міру, що край був наповнився ними.

8 А настав тоді новий цар над Єгиптом, що не знав Йосифа.

9 І каже своєму народові: "Бачте! Ізраїльтяни, - вони численніші, вони сильніші від нас.

10 Нумо ж візьмімся до них мудро, щоб не намножились та щоб, як вибухне війна, не пристали до ворогів наших та не стали воювати на нас і не пішли собі геть з краю."

11 І поставлено над ними доглядачів при роботах, щоб допікати їм новими тягарами; і будували вони фараонові міста-зерносховища Пітон і Рамсес.

12 Але що більш їх гнітили, то дедалі більш намножувалися вони та розросталися, отож єгиптяни занепокоїлись з приводу синів Ізраїля ще більше.

13 І нещадно запрягали вони синів Ізраїля до тяжких робіт;

14 І отруїли їхнє життя тяжкою працею на глинищах та цегельнях та всякою польовою роботою, та всілякою іншою примусовою роботою, що нею їх обкладали.

15 І каже цар єгипетський єврейським повитухам, - одній з них на ім'я Шіфра, а другій Пуа:

16 "Як помагатимете єврейкам, то придивляйтеся, коли родять: як син - убивайте, а як дочка - нехай живе."

17 Побоялися ж повитухи Бога і не чинили так, як велів їм єгипетський цар, але залишали при житті хлоп'яток.

18 Тоді прикликав єгипетський цар повитух та й каже до них: "Чому ви чините таке й лишаєте хлоп'яток при житті?"

19 А повитухи фараонові: "Бо єврейки не такі, як єгиптянки: молодиці вони повні життя, і поки прийде до них повитуха, а вони вже й вродили."

20 І було повитухам добре від Бога, а народ множився й вельми спотужнів.

21 А за те, що боялись повитухи Бога, дав він їм гарне потомство.

22 Тоді повелів фараон усьому народові своєму: "Усякого сина, що вродиться в євреїв, кидайте в річку; а кожну дочку лишайте живу."