«І я вилила душу свою перед Господнім лицем. Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї.» (Перша книга Самуїлова 1:15-16)

Вихід 7

Глава:

Арон пророком 1-7; чудесна палиця 8-13; перша кара: кров 14-25; друга кара: жаби 26-29

1 Сказав Господь до Мойсея: "Гляди ж, я настановив тебе як бога фараонові; а Арон, твій брат, буде тобі пророком.

2 Ти говоритимеш йому все, що я тобі заповідаю, а Арон, брат твій, промовлятиме до фараона, щоб відпустив синів Ізраїля з землі своєї.

3 Я ж зроблю запеклим серце фараонове і намножу знаки мої і дива мої в землі Єгипетській.

4 Та фараон вас не послухає. Але я наложу руку мою на Єгипет і виведу полки мої, люд мій, синів Ізраїля, з землі Єгипетської великими карами.

5 І взнають єгиптяни, що Я Господь, як простягну мою руку проти Єгипту і виведу синів Ізраїля з-поміж них."

6 Зробили Мойсей та Арон як Господь велів їм, так то й вчинили.

7 Було ж Мойсеєві вісімдесят років, а Аронові вісімдесят три, як промовляли до фараона.

8 Господь заговорив до Мойсея й Арона, кажучи:

9 "Якщо фараон вам скаже: Дайте якийсь про себе чудесний знак, тоді ти промов до Арона: Візьми твою палицю та й кинь перед фараоном, нехай стане гадюкою."

10 Прийшли Мойсей та Арон до фараона й вчинили так, як сказав Господь. Кинув Арон свій костур перед фараоном і перед його слугами, і став він гадюкою.

11 Та фараон теж скликав мудреців і чарівників, і вони, чаклуни єгипетські, зробили те саме своїми чарами.

12 Кожен кинув свою палицю, і палиці стали гадюками; та палиця Аронова пожерла їхні палиці.

13 Але серце фараонове затвердло, і він не послухав їх, як і передсказав був Господь.

14 Сказав Господь Мойсеєві: "Закам'яніло серце фараона; не схотів відпустити народу.

15 Іди до фараона завтра вранці, і саме як виходитиме на води, виступиш йому назустріч на березі річки, з палицею, що сталась гадюкою, в руці твоїй.

16 І промов до нього: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе сказати: Відпусти народ мій, щоб мені послужив у пустині; та ось ти не послухався й досі.

17 Тому каже Господь: Ось, із чого пізнаєш, що я Господь: ось вдарю палицею, що в мене в руці, по воді в річці, і вона візьметься кров'ю.

18 І риба, що в річці, вигине, і засмердиться ріка, і єгиптяни гидуватимуть пити воду з річки."

19 І сказав Господь Мойсеєві: "Скажи Аронові: Візьми палицю твою і простягни руку твою на єгипетські води: на їхні ріки, на їхні рови, на їхні стави, на всі їхні водоймища, щоб узялися кров'ю; і буде кров по всій землі Єгипетській, навіть у дерев'яних та кам'яних посудинах."

20 Вчинили Мойсей та Арон так, як велів їм Господь; і підняв він палицю і вдарив по воді в річці перед фараоном і перед його слугами; і перемінилась уся вода в річці в кров.

21 Риба в річці вигинула, і засмерділася ріка, і не могли єгиптяни пити води з річки; кров була по всій землі Єгипетській.

22 Але і чаклуни єгипетські теж зробили таке своїми чарами; і серце фараонове затвердло, і не послухав їх, як і передсказав був Господь.

23 Повернувся фараон, увійшов до палати, і було йому й це байдуже.

24 Всі єгиптяни стали копати понад рікою, шукаючи води до пиття, бо не могли пити води з річки.

25 Минуло сім днів, як ударив Господь по річці.

26 Господь сказав Мойсеєві: "Піди до фараона та промов до нього: Так каже Господь: Відпусти народ мій, щоб послужив мені.

27 Коли ж затнешся не відпустити, ось я поб'ю ввесь край твій жабами.

28 І закишить річка жабами, і повилазять вони і поналазять у палати твої, і в спальню твою, і на ліжко твоє, і в будинки слуг твоїх, і цілого твого народу, і в печі твої, і в діжі твої.

29 Навіть на тебе самого і на людей твоїх і на слуг твоїх лізтимуть жаби."