«І присягнув цар та й сказав: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломон буде царювати ...» (Перша книга царів 1:29-30)

Вихід 9

Глава:

П'ята кара: мор 1-7; шоста кара: чиряки 8-12; сьома кара: град 13-35

1 Сказав Господь Мойсеєві: "Піди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені;

2 бо, як не схочеш відпустити людей моїх і далі задержуватимеш їх,

3 то рука Господня вдарить вельми тяжким мором на твою скотину на полях, на коней, на ослів, на верблюдів, на волів і на овець.

4 Та Господь розрізнить ізраїльський скот від скоту єгипетського: зо всього, що належить синам Ізраїля, ніщо не згине."

5 І призначив Господь реченець, кажучи: "Узавтра Господь виконає на землі це слово."

6 Другого дня Господь сповнив слово, й згинув увесь єгипетський скот; між скотом же синів Ізраїля не впало ні одне.

7 Послав фараон (довідатись), та ось між скотом синів Ізраїля не впало ані однісіньке. Та закам'яніло серце фараона і не відпустив людей.

8 Господь сказав Мойсеєві й Аронові: "Понабирайте собі повні жмені сажі з печі, й нехай Мойсей сипле нею перед фараоном проти неба.

9 І вона стане тонким пилом по всій землі Єгипетській, і по всій землі Єгипетській на людях і на скотині понариває чиряки, що зопукляться гноїстими пухирями."

10 Набравши сажі з печі, стали вони перед фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба, і понаривали чиряки на людях і скоті та прорвались гнійними пухирями.

11 Чаклуни ж не могли з'явитись перед Мойсеем через чиряки; бо обкинуло чиряками і чаклунів і всіх єгиптян.

12 І закам'янив Господь серце у фараона, і він не послухав їх, як і передсказав був Господь Мойсеєві.

13 Господь сказав Мойсеєві: "Встань рано-вранці та й ставсь перед фараоном і скажи йому: Так каже Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені.

14 Бо цього разу пошлю всі мої кари на тебе, на слуг твоїх і на народ твій, щоб ти пізнав, що нема нікого, як я, на всій землі.

15 Бо вже тепер простягти б тільки руку мою, щоб вдарити тебе й народ твій мором, так і щез би ти з землі.

16 Та тільки на те й пощадив я тебе, щоб показати тобі потугу мою, і щоб ім'я моє проповідувано по всій землі.

17 Чи ж іще виноситимешся над моїм народом і не відпустиш його?

18 Ось узавтра в цю пору я спущу страшний град, якого ще в Єгипті не було з того дня, як він постав, аж посьогодні.

19 Тож скоренько пошли захистити твій скот і все, що в тебе в полі; бо на всяку людину та скотину, що знайдеться на дворі й не повернеться до дому, вдарить град, і воно погибне."

20 Хто зо слуг фараонових злякався слова Господнього, той звелів своїм рабам утікати зо скотом під піддашшя.

21 А хто не взяв собі до серця слова Господнього, той лишив рабів своїх і скот на полі.

22 Господь сказав Мойсеєві: "Простягни руку свою до неба, і нехай гряне град по всій землі Єгипетській, і на людей і на скот, і на всяку польову рослину в Єгипетській землі."

23 Простяг Мойсей палицю свою до неба, і спустив Господь громи та град, і впав огонь на землю, і сипав Господь градом по землі Єгипетській.

24 І вдарив град з блискавицями такий страшенний, що не було такого в цілім Єгипті з того часу, як люди замешкали в ньому.

25 І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, людину й скотину, і всю польову рослинність побив град, і всі дерева на полях град потрощив.

26 Тільки в Гошен-землі, де проживали сини Ізраїля, не було граду.

27 І послав фараон по Мойсея та Арона і промовив до них: "Цим разом я згрішив; Господь правий, я ж і народ мій винні.

28 Моліться до Господа; досить уже тієї страшної громовиці й градобою, я відпущу вас, не мусите вже довше зоставатись."

29 І відказав йому Мойсей: "Як тільки вийду з міста, здійму руки мої до Господа, і вщухне громовиця, і град перестане бити, щоб ти зрозумів, що Господня є земля.

30 Та знаю, що ні ти, ні слуги двірські твої, не боїтесь ще Господа Бога."

31 Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився, а льон був у цвіті.

32 Пшениця ж і жито не були побиті, бо ще не посходили.

33 Вийшов Мойсей від фараона з міста й зняв руки свої до Господа; і вщухли громи та градобій, і дощова злива над землею.

34 Як же побачив фараон, що перестали і злива, і град, і громи, взяв і далі грішити, і закаменив своє серце, він і слуги його.

35 І стало твердим серце у фараона, і не відпустив він синів Ізраїля, як і був передсказав Господь Мойсеєві.