«Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі.» (Перша книга царів 17:14)

Вихід 10

Глава:

Восьма кара: сарана 1-20; дев'ята кара: тьма 21-29

1 Господь сказав Мойсеєві: "Піди до фараона; я бо закаменив серце його і його слуг, щоб виконати оці мої знаки посеред них,

2 щоб ти оповів це синам і внукам твоїм, що я зробив з єгиптянами і які знаки створив посеред них, щоб ви знали, що я - Господь."

3 Прийшли Мойсей та Арон до фараона та й промовили до нього: "Так говорить Господь, Бог євреїв: Доки відмовлятимешся покоритися мені? Відпусти мій народ, щоб послужив мені;

4 бо як не схочеш відпустити народу мого, то ось завтра наведу я сарану на край твій.

5 І вкриє вона лице землі так, що землі не стане видко, і поїсть останок того, що заціліло у вас ще від граду, та огризе всяке дерево, що росте на ваших полях.

6 Вона наповнить будинки твої, і будинки усіх слуг твоїх, і будинки всіх єгиптян; такого ще не бачили ні батьки, ні предки твої з того часу, як вони зайняли цю землю й по цей день." Та й обернувшись він вийшов від фараона.

7 І промовили слуги фараона до нього: "Докіль цей наворожуватиме на нас нещастя? Відпусти геть цих людей послужити Господеві, Богу їх. Чи й досі ти не помітив, що Єгипет погибає?"

8 І завернули Мойсея та Арона до фараона, а він каже їм: "Ідіть, принесіть службу Господеві, Богу вашому. А хто ж це хоче йти?"

9 Відповів Мойсей: "З юнаками та старими нашими підемо, з синами і дочками нашими, з вівцями й волами нашими підемо; бо то свято Господнє для нас."

10 І сказав до них: "Нехай Господь буде так з вами, якщо я відпущу вас і приналежне вам! Глядіть, бо щось лихе ви замишляєте собі.

11 Ні! Не бути цьому! Ідіть собі ви, чоловіки, та й послужіть Господеві, цього ж бо якраз самі домагаєтесь." Та й вигнали їх з-перед фараона.

12 Сказав Господь Мойсеєві: "Простягни руку твою над Єгипетською землею, і налетить сарана на Єгипетську землю й пожере всю траву в краю, усе те, що заціліло від граду."

13 І простяг Мойсей палицю свою над Єгипетською землею. Господь же навів на країну східній вітер увесь той день і всю ніч; а надранком нагнав східній вітер сарану,

14 що налетіла на всю землю Єгипетську; вона спустилася скрізь у Єгипті тьмою тьменною. Ніколи раніше не було такої сарани, та й потім ніколи не буде.

15 І вкрила лице всієї землі , аж земля почорніла; і пожерла вона всю зелень польову і плоди дерев, що заціліли; не зосталось нічогісінько зеленого на дереві, ані на кущі в полі по всій Єгипетській землі.

16 Метнувсь фараон покликати Мойсея та Арона та й сказав: "Згрішив я перед Господом, Богом вашим, та й перед вами.

17 І оце, благаю, простіть мені ще цей раз мій гріх і помоліться Господу, Богу вашому, щоб відвернув від мене тільки оцю смерть."

18 То і вийшов Мойсей від фараона та й став молитись Господеві.

19 І навів Господь вітер західній, такий сильний, що зняв сарану вгору та кинув у Червоне море; не зосталось ні однісінької в цілім краю Єгипетськім.

20 Та Господь окаменив серце фараонове, і не відпустив він синів Ізраїля.

21 Господь сказав Мойсеєві: "Простягни руку твою до неба, і постане так густа темрява над Єгипетською землею, що її можна б дотикатися."

22 Простяг Мойсей руку свою до неба, і постала густа темрява по всій Єгипетській землі аж на три дні.

23 І не бачив один одного, і ніхто не міг рухнутися з місця свого протягом трьох днів; в оселях же синів Ізраїля було світло.

24 Тоді прикликав фараон Мойсея та й каже: "Ідіть служити Господеві, тільки отари та череди ваші нехай зостануться, челядь же ваша нехай (теж) іде з вами."

25 Сказав Мойсей: "Ти сам мусиш дати нам у руки жертви й приноси, щоб ми могли принести їх Господеві, Богу нашому.

26 Наша скотина теж піде з нами, не залишиться ні копита; бо з неї братимемо на службу Господеві, Богу нашому; бо ми й самі не знаємо, чим служитимемо Господеві, аж покіль не прийдемо туди."

27 Але закаменив Господь серце фараонове, і не схотів він відпустити їх.

28 І сказав йому фараон: "Геть від мене! Та бережись, щоб не з'являвсь більш передо мною, бо того дня, коли побачиш моє лице, смерть тобі!"

29 Мойсей відповів: "Правду сказав ти: вже не бачитиму лиця твого."