«Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!» (Євангелія від св. Луки 14:26)

Числа 11

Глава:

Ізраїль нарікає на манну 1-15; сімдесятеро найстарших 16-30; перепелиці 31-35

1 Почали люди гірко нарікати, і дійшло нарікання до вух Господніх; почув Господь та й запалав гнів його, і зайнявсь між ними вогонь Господній і пожер кінець табору.

2 Заголосили люди до Мойсея, і Мойсей заблагав до Господа, то вогонь і погас.

3 І названо те місце Тавера, бо палав між ними вогонь Господній.

4 І забаглося мішаній юрбі, що була між ними, їсти так, що й сини Ізраїля собі стали плакати: хто, мовляв, дасть нам м'яса їсти?

5 Пригадуємо собі рибу, що задарма їли в Єгипті, огірки, дині, пір, цибулю, часник;

6 а тепер душа наша прагне: нема нічогісінько, сама лише манна перед нашими очима.

7 Була ж манна, наче коріяндрове насіння, а колір її, як колір буелія.

8 Народ розсипався і збирав її і молов на жорнах або товк у ступах, то й варили її в горщиках і пекли пляцки; а на смак була вона, мов тістечко на олії.

9 І коли вночі спадала роса на табір, то спадала на нього й манна.

10 Вчув Мойсей, що народ плаче по сім'ях, кожен коло входу до свого шатра, і гнів Господній запалав вельми, то й стало йому прикро.

11 І сказав Мойсей до Господа: “Чому вчинив ти таке з своїм слугою? Чому не знайшов я ласки в очах у тебе, що он тягар усього цього народу звалив єси на мене?

12 Чи то ж я зачав увесь той народ? Чи то ж я породив його, що ти мені кажеш: носи його, мовляв, на лоні в себе, як то нянька носить немовлятко, аж до землі, про яку ти клявся їхнім батькам?

13 Звідкіль узяти мені м'яса, щоб нагодувати ввесь народ оцей? Ось вони з плачем насіли на мене, кажучи: Дай нам м'яса їсти!

14 Не під силу мені одному нести ввесь люд оцей; занадто тяжкий він для мене.

15 Якщо й далі так обходитимешся зо мною, то ліпше, молю, вбий мене, коли я знайшов ласку в очах твоїх, щоб я не бачив горя мого.”

16 І промовив Господь до Мойсея: “Збери лишень мені сімдесят чоловіків із старшин в Ізраїлі, про яких знаєш, що вони люди розсудливі та вміють правити народом, і приведи їх до намету зборів; нехай стануть там з тобою.

17 Я зійду й говоритиму там із тобою, і візьму від духу, що на тобі, та й покладу на них, то вони й нестимуть з тобою тягар народу, щоб не одному тобі нести його.

18 А людям скажи: Освятітеся на завтра, й їстимете м'ясо; за те, що ви плакали вголос перед Господом, примовлявши: О коли б то ми вже мали м'яса! В Єгипті було нам так добре! - дасть вам Господь м'яса, і їстимете.

19 Не один день їстимете, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

20 а цілий місяць, аж покіль не знудиться й не опротивіє вам, ви бо погордували Господом, який серед вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого це, мовляв, вийшли ми з Єгипту?”

21 І сказав Мойсей: “Народу, що між ним я обертаюся, 600 000 піхоти, а ти кажеш, дам вам м'яса, щоб їли цілий місяць.

22 Хіба вистачило б для них, якби повбивати дрібну й велику скотину? Хіба вистачило б для них, якби виловити всю рибу в морі?”

23 Господь мовив до Мойсея: “А хіба рука Господня вкоротилась? Ось побачиш, чи справдиться слово моє, чи ні.”

24 Вийшов Мойсей і передав народові слова Господні; потім зібрав сімдесят чоловіків із старших народу й поставив їх навкруги намету.

25 І зійшов Господь у хмарі та й говорив з ними; і взявши з духу, що був на ньому, поклав на сімдесятьох старших; як тільки спускався на них дух, то вони пророкували, а поза тим не пророкували.

26 Двоє чоловіків залишилися були в таборі: один на ім'я Елдад, а другий Медад; і спустився на них дух; були вони записані, але не вийшли були до намету, отож стали вони пророкувати в таборі.

27 Прибіг якийсь хлопчина та й оповів Мойсеєві, кажучи: “Елдад та Медад пророкують у таборі.”

28 А Ісус Навин, що услуговував Мойсеєві змалку, урвав йому мову, кажучи: “Мій пане Мойсею, заборони їм!”

29 Мойсей йому й каже: “Чого то ти заздриш замість мене? Ох, коли б то ввесь люд Господній та й зробився пророком! Коли б то Господь зіслав свій дух на них!”

30 І повернувсь Мойсей до табору, сам він і старші Ізраїля.

31 І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепилиць від моря та й накидало їх у табір - десь на день ходи в один бік і десь на день ходи в другий, навкруги табору, а поверх землі близько на два лікті.

32 Кинулись люди збирати перепелиць - увесь той день і всю ніч ще й увесь другий день; навіть хто найменше назбирав, мав десять хомерів, тож і розстелили їх навколо табору.

33 М'ясо було ще в них на зубах, ще його й не з'їли, а гнів Господній уже запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким мором.

34 Тим і названо те місце Ківрот-га-Тава, там бо поховано людей, що були ласі.

35 З Ківрот-га-Тави рушив народ до Хацероту, і в Хацероті зупинився.