«Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба ...» (Книга Второзаконня 9:1)

Числа 15

Глава:

Безкровні приносини: офіри й жертви 1-31; кара порушника суботи 32-36; китиці на кінцях одежі 37-41

1 Промовив Господь до Мойсея:

2 “Скажи до синів Ізраїля та повідай їм: Коли прийдете в землю вашого поселення, яку оце хочу вам дати,

3 і коли приноситимете вогненну офіру Господеві, чи всепалення, чи жертву, щоб виконати обітницю, чи як добровільні дари у ваші свята, щоб воскурити на честь Господа приємний запах з худоби або з овець,

4 то хто приноситиме Господеві свої приносини, принесе також в офіру десятину ефи питльованої муки, змішаної з чвертю гіна олії, -

5 і додаси до всепалення чи жертви вина на возливання, чверть гіна на кожне ягня.

6 При барані принесеш як офіру дві десятини ефи питльованої муки, змішаної з третиною гіна олії.

7 Вина ж на возливання принесеш третину гіна як приємний запах на честь Господа.

8 А коли принесеш у всепалення чи на жертву бичка, щоб виконати обітницю, чи мирну жертву Господеві,

9 то треба принести до бичка як офіру три десятини ефи питльованої муки, змішаної з половиною гіна олії;

10 а як возливання - принесеш половину гіна вина, щоб воскурити як приємний запах на честь Господа.

11 Так робитимуть при кожному волі й при кожному барані, і при ягняті, і при козеняті.

12 Скільки б не приносили жертв, для кожної зробите так.

13 Кожен тубілець вчинить так, приносивши вогненну жертву як приємний запах на честь Господа.

14 І коли якийсь приходень, що перебуває з вами, або хтось інший між вами у ваших майбутніх поколіннях захоче принести вогненну жертву як приємний запах на честь Господа, то нехай і він так робить, як ви робите.

15 Установа буде одна для вас і для приходня; установа віковічна у ваших поколіннях: як ви, так і приходень буде перед Господом.

16 Закон о один і одне право буде для вас і для приходня, що перебуває з вами.”

17 Господь промовив до Мойсея:

18 “Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли прийдете в землю, в яку оце веду вас,

19 і коли почнете їсти хліб з тієї землі, то маєте принести дар возношення Господеві.

20 Першого калача з вашого тіста принесете - як дар возношення; принесете його так само, як дар з току.

21 Від першого вашого тіста даватимете Господеві дар возношення у майбутніх поколіннях ваших.

22 Коли ж пропустите щось ненароком і не виконаєте всіх цих заповідей, що Господь об'явив Мойсеєві,

23 себто всього того, що Господь повелів вам через Мойсея, з того дня, як Господь заповів ці заповіді, і потім, у всіх ваших поколіннях,

24 то коли станеться щось таке помилково, з необачности громади, вся громада принесе у всепалення одного бичка як приємний запах на честь Господа, з належною офірою і возливанням, за обрядом, і одного козла на жертву за гріх.

25 І священик відпокутує за всю громаду синів Ізраїля, і проститься їм, бо то була помилка й вони принесли належну вогненну жертву Господеві й жертву за гріх перед Господом за свою помилку.

26 І проститься всій громаді синів Ізраїля і приходневі, що перебуває між ними; бо на ввесь люд упаде всяка помилка.

27 Коли ж одна особа згрішить ненароком, то нехай принесе козу однолітку за гріх.

28 І священик відпокутує перед Господом за душу, що помилково згрішила, ненароком, відправивши за неї покуту, і проститься їй.

29 Чи то для тубільця з-посеред синів Ізраїля, а чи для чужинця, що перебуває між вами, закон один буде у вас для того, хто ненароком провиниться.

30 Хто ж, піднявши руку, заподіє щось лихе, чи буде то тубілець, а чи приходень, то такий ображає Господа і мусить бути викорінений з-поміж свого люду.

31 Зневаживши слово Господа й зламавши його заповідь, душа ота приречена на знищення; гріх її буде на ній.”

32 Раз якось, коли сини Ізраїля були в пустині, знайшли вони чоловіка, що збирав суботнього дня дрова.

33 І взяли його ті, що знайшли, як він збирав дрова, та й привели до Мойсея та до Арона й усієї громади,

34 і віддали його під сторожу, бо ще не знати було, що треба з ним вчинити.

35 І Господь сказав Мойсеєві: “Той чоловік мусить умерти; нехай поб'є його камінням уся громада за табором.”

36 І вивела його вся громада за табір та й побила камінням на смерть, як заповідав Господь Мойсеєві.

37 Сказав Господь Мойсеєві:

38 “Промов до синів Ізраїля і повідай їм, щоб вони й нащадки їхні поробили собі китиці на кінцях своєї одежі та щоб чіпляли ті китиці на кінцях багряними шнурочками

39 І будуть вам китиці на те, щоб ви, бачивши їх, згадували про всі заповіді Господні й виконували їх, і щоб ви не блукали за вашим серцем та вашими очима, які поривають вас до блуду;

40 щоб, пам'ятаючи та виконуючи всі мої заповіді, були ви святими у вашого Бога.

41 Я - Господь, Бог ваш, який вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вам Богом. Я - Господь, Бог ваш.