«Бездоганний будеш ти перед Господом, Богом своїм, бо ці народи, що ти посядеш їх, слухають тих, хто ворожить по хмарах та ворожбитів, а ти не таке дав тобі Господь, Бог твій.» (Книга Второзаконня 18:13-14)

Второзаконня 10

Глава:

Дві нові таблиці 1-5; подорож далі 6-7 покоління Леві та кивот Завіту 8-11; покладання себе на Господа 12-22

1 «Того часу промовив Господь до мене: Витеши собі дві кам'яні таблиці, такі, як і перші, і вийди на гору до мене; зроби собі й кивот з дерева.

2 Я напишу на таблицях слова, які були на перших таблицях, що їх ти розбив, і ти покладеш їх у кивот.

3 Зробив я кивот із акацієвого дерева, витесав дві кам'яні таблиці, такі, як і перші, і вийшов на гору з цими двома таблицями в руках.

4 І написав Господь на таблицях те, що було написано на перших, десять слів, які промовив був до нас на горі з-посеред полум'я в день зборів, і дав їх мені.

5 І знову пустивсь я з гори та й поклав таблиці до кивоту, що його я зробив; складено їх там, як заповідав мені Господь.

6 Рушили сини Ізраїля з Берот-Бне-Якану до Мосери; там умер Арон і там його поховали, і замість нього став священиком Єлеазар, його син.

7 Звідтіля вони рушили до Гудгоду, а з Гудгоду до Йотвати, краю, в якому чимало водних потоків.

8 Тоді призначив Господь покоління Леві, щоб вони носили кивот Господнього Завіту, щоб стояли перед Господом, йому служили й благословляли його ім'ям по цей день.

9 Тим то й немає в Леві ані частки, ані насліддя між його братами; Господь його насліддя, як сказав йому Господь, Бог твій.

10 Отак перебув я на горі стільки часу, як і перед тим, сорок день і сорок ночей, і вислухав мене Господь теж цим разом, і ухвалив не губити тебе.

11 Потім промовив до мене Господь: Устань, рушай в дорогу на чолі народу; нехай увійдуть і займуть землю, про яку клявсь я батькам їхнім, що дам їм.

12 Та й тепер, Ізраїлю, чого Господь, Бог твій, вимагає від тебе, як не того, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма його дорогами, і служив Господеві, Богу твоєму, усім твоїм серцем і всією твоєю душею,

13 додержуючи заповідей Господа та його установ, що їх я сьогодні заповідаю тобі, тобі ж самому на добро?

14 Гляди! Небо й небеса небес, земля й усе, що на ній, усе належить до Господа, Бога твого.

15 А все ж таки прихилився Господь до твоїх батьків, щоб їх полюбити, і вибрав вас, їхніх пізніших потомків, з-поміж усіх народів, як оце нині й сталося.

16 Обріжте ж ваше необрізане серце й ваш карк нехай більше не буде впертим!

17 Бо Господь, Бог ваш, Бог над богами й Господь над володарями, Бог великий, могутній і страшний, що не зважає на особу й не бере дарунків,

18 що творить суд сироті й удовиці та милує чужинця, даючи йому хліб і одежу.

19 А любіть і ви чужинця, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі.

20 Господа, Бога твого, бійся, йому служи, його держись, його ім'ям клянись.

21 Він твоя слава, він - Бог твій, який для тебе виконав ті великі і страшні речі, що їх ти бачив на власні очі.

22 Сімдесят душ було твоїх батьків, як вони спустились у Єгипет, а тепер Господь, Бог твій, намножив тебе, як зір на небі.»