«Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.» (Євангелія від св. Луки 7:28)

Второзаконня 15

Глава:

Відпустний рік 1-6; опіка вбогими 7-11; невільництво наслідком заборгованости 12-18; приписи про первістків тварин 19-23

1 «При кінці кожного сьомого року робитимеш відпуст.

2 А відпуст полягає ось у чому: кожен, хто позичив своєму ближньому, подарує йому свою позику; не буде вимагати її від свого ближнього, ані від свого брата, відколи об'явлено відпуст на честь Господа.

3 Від чужинця можеш собі вимагати; але те, що належиться тобі в твого брата, відпустиш йому.

4 Та, зрештою, й не буде в тебе вбогого, бо Господь напевно благословитиме тебе в землі, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати в посідання, -

5 але тільки тоді, коли ти слухатимеш голос Господа, Бога твого, і пильно виконуватимеш усі заповіді, що оце я заповідаю тобі сьогодні.

6 Господь, Бог твій, поблагословить тебе, як був тобі обіцяв, так що ти позичатимеш багатьом народам, а сам не будеш позичати ні від кого; володітимеш багатьма народами, а вони не володітимуть тобою.

7 Коли ж у тебе буде убогий, хто-небудь із твоїх братів, у якомусь твоєму місті на твоїй землі, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, ти не будеш твердий серцем, ані не буде скудною рука твоя супроти вбогого брата;

8 ні - ти радо даси з своєї руки й охоче позичиш йому, скільки в біді, в яку він упав, йому потрібно.

9 Гляди, щоб у твоєму серці не зродилась ось така грішна думка: надходить, мовляв, сьомий рік, рік відпусту! - та й станеш споглядати лихим оком на свого рідного брата, й не даси йому нічого; він закликав би тоді Господа проти тебе, й ти взяв би гріх на себе.

10 Дай йому щедро й не смутись у своєму серці, що даєш йому, бо за цей учинок Господь, Бог твій, поблагословить тебе у кожній праці й у всіх починах рук твоїх.

11 Справді, вбогі ніколи не переведуться на землі, тому то я тобі й заповідаю: щедро розтулюй свою долоню для свого брата, для нужденного й для вбогого в твоїй землі.

12 Коли запродасться тобі твій брат, єврей чи єврейка, і прослужить шість років у тебе, в сьомому році відпустиш його від себе на волю.

13 Але як відпускатимеш його від себе на волю, то не будеш відпускати його з порожніми руками.

14 Обдаруєш його щедро з твоєї кошари та з твого току, й з твоєї винотоки; чим тебе Господь, Бог твій, благословив, з того й даси йому.

15 Пам'ятай, що ти був рабом у Єгипетській землі та що Господь, Бог твій, визволив тебе; тому таке я заповідаю тобі сьогодні.

16 А коли він скаже до тебе: Не хочу я йти від тебе, тому що люблю тебе й дім твій, - або що добре йому в тебе,

17 то ти візьмеш шило і проколеш йому вухо проти дверей, і він буде тобі довіку рабом. Так само зробиш і з рабинею твоєю.

18 Не жалуй, що відпускатимеш його на волю, бо за шість років він заробив тобі вдвоє більше, ніж становить наймитова плата; і Господь, Бог твій, поблагословить тебе в усьому, що робитимеш.

19 Кожного первака самця, що вродиться тобі з великорослої й дрібної скотини, присвятиш Господеві, Богу твоєму. Не запряжеш до роботи первака твого бугая і не стригтимеш первака з твоєї отари;

20 щороку їстимеш його перед Господом, Богом твоїм, на місці, що його вибере Господь, Бог твій, ти сам і твій дім.

21 Коли ж у нього буде якась вада, чи кульгаве, чи сліпе воно, чи матиме якийсь інший ґандж, то не приноситимеш його в жертву Господеві, Богу твоєму.

22 В своїй оселі їстимеш його, нечистий і чистий однаково, як лань та оленя.

23 Тільки крови його не споживатимеш; виллєш її на землю, як воду.»