«Джерело мудрости - слово Боже у вишніх, а дороги її - заповіді відвічні. Корінь мудрости - кому він відкрився? І наміри її потаємні - хто про них знає?» (Книга Сираха 1:5-6)

Второзаконня 18

Глава:

Права священиків 1-8; жертвування дітей та поганські забобони 1-13; справ-дешні пророки 14-22

1 «Священики-левіти, все покоління Леві, не матимуть ні частки, ні посілости з Ізраїлем. Вони живитимуться жертвами Господа і його насліддям.

2 Отже, насліддя його не буде між братами; Господь його насліддя, як він це обіцяв йому.

3 Ось права священиків до народу, до тих, що приносять жертву, чи з великорослого, чи з дрібного скоту: вони мусять дати священикові лопатку, обидві щелепи й шлунок;

4 ти даси йому первоплід із твоєї пшениці, з твого нового вина, з твоєї олії й первістки вовни з твоїх овець.

5 Бо його вибрав Господь, Бог твій, з-поміж усіх твоїх поколінь, щоб він стояв на службі в ім'я Господа, він і сини його, по всі дні.

6 А коли прийде левіт за своєю вподобою на місце, що його вибере Господь із котрогось поміж твоїми містами, звідкіля б то не було в Ізраїлі, де він перебував,

7 то він служитиме в ім'я Господа, Бога свого, як і всі брати його, левіти, які стоять перед Господом;

8 вони житимуть з рівної частки, не треба йому продавати даровизни.

9 Як прийдеш у землю, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, не вчися наслідувати гидоту тих народів.

10 Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує;

11 або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців.

12 Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ці народи перед тобою.

13 Ти мусиш бути бездоганний перед Господом, Богом твоїм.

14 Бо народи, яких ти маєш прогнати, слухаються чарівників і ворожбитів, тобі ж Господь, Бог твій, не дозволяє так чинити.

15 Пророка з-поміж вас, з твоїх братів, такого, як я, Господь, Бог твій, настановить тобі; його маєте слухатися.

16 Точнісінько, як ти благав був Господа, Бога твого, на Хорив-горі в день зборів, казавши: О, коли б я вже більш не чув голосу Господа, Бога мого, й не бачив його великого полум'я, щоб не вмерти.

17 Тоді сказав Господь до мене: Добре вони сказали!

18 Я викличу для них з-посеред їхніх братів пророка такого, як ти; я вкладу мої слова йому в уста, й він говоритиме до них все, що йому накажу.

19 А хто не послухається моїх слів, що їх він у моєму імені промовить до них, то жадатиму від того рахунку.

20 А пророк, який насмілився б вістити в моєму імені щось, чого я йому не заповідав, або промовляти в ім'я інших богів, - такому пророкові смерть.

21 А коли скажеш у своєму серці: Якже пізнати нам слово, що його Господь не говорив?

22 Коли пророк промовив у ім'я Господнє, а його слово не збулось і не справдилося - то це слово не від Господа; самовільно відважився пророк говорити: ти його не бійся.»