«А коли хто згрішить: почує голос прокляття, і був свідком, або бачив, або знав, але не виявив, то понесе свою провину;» (Книга Левит 5:1)

Второзаконня 20

Глава:

Звільнені від військової служби 1-9; спосіб ведення війни 10-18; облога 19-20

1 «Як підеш на війну проти ворогів твоїх і побачиш коней та колісниці, і військо, численніше від твого, не бійся їх: бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипетської землі.

2 Коли ж маєте вже ставати до бою, нехай виступить священик і промовить до війська;

3 він скаже тоді до них: Слухай Ізраїлю! Сьогодні ви стаєте до бою з вашими ворогами. Нехай не мліє ваше серце, не лякайтесь, не полохайтесь і не жахайтесь перед ними,

4 бо Господь - Бог ваш, він іде з вами воюватися за вас із вашими ворогами, щоб дати вам перемогу.

5 А старшина говоритиме до народу: Хто збудував нову хату й ще не посвятив її, нехай собі йде, нехай повернеться додому; щоб, бува, не вмер на війні й не посвятив її хтось інший.

6 Хто насадив виноградник і ще не користався, нехай іде, нехай повернеться назад до себе додому, щоб не помер на війні і хтось інший не користався з нього.

7 Хто засватав жінку, але ще не взяв її, нехай повернеться додому, щоб не вмер на війні й не взяв її хтось інший.

8 І промовить старшина далі до народу і скаже ще так: Хто боягуз і мліє серцем, нехай іде, нехай повернеться додому, щоб не охляло серце в його братів, як у нього.

9 Коли ж старшина скінчить промовляти до людей, тоді поставлять полководців на чолі народу.

10 Як наблизишся до міста, щоб звоювати його, то наперед запросиш його до миру,

11 і як воно прийме мир і відчинить тобі (браму), то ввесь народ, який у нім буде, стане твоїм підданим і служитиме тобі.

12 Якже ж замість миритися з тобою, почне з тобою бій, то ти його обляжеш;

13 і як Господь, Бог твій, віддасть тобі його в руки, повбиваєш усіх його чоловіків вістрям меча.

14 Жіноцтво ж, дітвору, скотину й усе, що в місті буде, всю його здобич, забереш для себе і їстимеш здобич твоїх ворогів, яку Господь, Бог твій, дав тобі.

15 Так робитимеш з усіма містами, які дуже далеко від тебе, які не належать до міст оцих народів, що тут.

16 У містах же тих народів, які Господь, Бог твій, хоче тобі дати в посідання, не зоставиш ні одної душі живої;

17 Їх мусиш приректи на цілковите знищення, отих хеттитів, аморіїв, ханаанян, перізіїв, хіввіїв та євусіїв, як заповідав Господь, Бог твій;

18 щоб вони не навчили вас чинити всі ті гидоти, що самі богам своїм чинили, і щоб ви не стали грішити перед Господом, Богом вашим.

19 Як стоятимеш облогою довго, воюючи проти якогось міста, щоб його забрати, то не будеш нищити його дерево, накинувшися з сокирою; бо його плоди можеш їсти, його ж самого не рубатимеш; хіба ж польове дерево це людина, щоб його приступом брати?

20 Однак дерево, про яке знаєш, що воно не до поживи, можеш нищити та рубати, щоб робити з нього обложні споруди проти міста, яке воює з тобою, поки воно не піддасться.»