«І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;» (Євангелія від св. Марка 6:7-8)

І Книга Самуїла 18

Глава:

Побратимство між Давидом та Йонатаном 1-16; Давид стає зятем Саула 17-30

1 Коли Давид закінчив розмову з Саулом, серце Йонатана прихилилось до Давидового серця, і Йонатан полюбив його, як свою душу.

2 Саул узяв його того ж дня до себе й не дозволив йому вже повертатись до батька.

3 Йонатан увійшов з Давидом у побратимство та полюбив його, як власну душу,

4 і, знявши з себе верхню одежу, що її носив, дав її Давидові, до того ж і військовий свій одяг, ба й меча, лука та пояса свого.

5 Коли б Давид не виступав і куди б не посилав його Саул, то скрізь добре впорувався, так, що Саул настановив його над своїм військовим людом. Увесь народ собі його вподобав, ба навіть і Саулові служаки.

6 І от сталося, що вони йшли додому, коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, вийшли жінки з усіх міст Ізраїля цареві Саулові назустріч, з радости ж: співали і танцювали під звуки бубнів та цимбалів.

7 Жінки, танцюючи, повторювали приспів: "Саул побив тисячі, а Давид - десятки тисяч."

8 Саул дуже розсердивсь, і не сподобалось йому це слово. Він сказав: "Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі, йому бракує хіба царства!"

9 І з того часу дивився Саул на Давида скоса.

10 Другого дня найшов злий дух від Бога на Саула, й він був не при собі серед дому; Давид же грав на струнах, як і щодня, а в Саула був у руці спис.

11 І метнув Саул списа, думаючи: "Приб'ю Давида до стіни!" Та Давид ухиливсь від нього два рази.

12 І почав Саул боятися Давида, бо з ним був Господь, а від Саула відступив.

13 Тоді Саул віддалив його від себе і зробив його тисяцьким: він завжди був на чолі свого загону

14 До чого б Давид не брався, все йому щастило, й Господь був з ним.

15 Саул же, бачивши, що йому щастить вельми, почав його боятись,

16 а ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він і входив і виходив перед народом.

17 Саул промовив до Давида: "Ось тобі, моя старша дочка Мерав: я дам її тобі за жінку, тільки мусиш мені бути добим витязем і Господні війни вести." Сам же Саул думав: "Нехай не моя рука буде на ньому, а радше хай буде на ньому рука філістимлян."

18 Давид відповів Саулові: "Хто я такий і який мій рід - родина мого батька - в Ізраїлі, щоб мені бути царським зятем?"

19 Та як настав час видавати Мерав, дочку Саула, за Давида, ЇЇ віддано за жінку Адрієлові з Мехоли.

20 Тим часом Міхаль, дочка Саула, полюбила Давида, й як про це сповіщено Саула, це йому було довподоби.

21 Саул бо думав: "Віддам її за нього, й вона буде йому сильцем і рука філістимлян буде на ньому." От і сказав Саул до Давида вдруге: "Сьогодні станеш моїм зятем."

22 Саул звелів своїм слугам: "Говоріть потайки з Давидом таким робом: Цар прихильний до тебе, й усі його слуги тебе люблять. Зробися, отже, царським зятем."

23 Слуги Саула передали ці слова Давидові на вухо, та Давид відповів: "Чи ж вам здається незначною річчю стати царським зятем? Та я ж чоловік убогий і невидатний!"

24 І переказали слуги Саулові: ось так, мовляв, говорив Давид.

25 Тоді Саул сказав: "Скажіть Давидові: Цар не бажає весільного гостинця, а тільки сто обрізних шкірок філістимлянських, щоб помститись над царськими ворогами." Саул же продумував, як би його зробити так, щоб Давид потрапив у руки філістимлянам.

26 Його слуги донесли ці слова Давидові, й йому вподобалася справа - стати царським зятем. Призначений час не минув іще,

27 як Давид зібрався, двигнувся разом із своїми людьми, вбив двісті чоловік між філістимлянами й приніс двісті обрізних шкірок - повне число - цареві, щоб стати царським зятем. І Саул дав йому свою дочку Міхаль за жінку.

28 Бачив Саул і зрозумів, що Господь був із Давидом і що ввесь Ізраїль його любить,

29 і почав ще більше боятись Давида й став йому ворогом назавжди.

30 Філістимлянські князі й далі виступали в похід, але щоразу, як вони виступали, Давидові щастило понад усіх слуг Саула, й ім'я його стало вельми славним.