«Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!» (Книга Йова 1:21)

І Книга Макавеїв 4

Глава:

Перемога Юди 1-35; очищення та нове посвячення святині 36-59; укріплення Сіону 60-61

1 І взяв Горгій 5000 чоловік і 1000 добірної кінноти й вирушив зо своїм військом уночі,

2 щоб напасти на юдейський табір і несподівано їх розгромити. Люди з твердині були їхніми провідниками.

3 Почув про те Юда й двигнувся зо своїми вояками, щоб ударити на царське військо під Емаусом,

4 заки воно ще розкинулось поза табором.

5 Горгій прибув уночі у табір Юди та, не знайшовши там нікого, заходився їх шукати у горах, бо він казав: «Вони від нас утікають.»

6 Як почало на день благословитись, з'явився Юда з 3000 чоловік на рівнині, але без покриття й мечів, яких вони бажали б.

7 Вони побачили поганський табір, сильний та укріплений до того ще й оточений кіннотою все було до війни вправне, -

8 і Юда сказав людям, що були з ним: «Не бійтесь, що їх така сила, й не жахайтесь їхнього натиску.

9 Згадайте, як спаслись ваші батьки в Червонім морі, коли за ними гнався фараон з військом.

10 Ось і тепер закличемо голосно до неба, щоб допомогло нам та згадало про союз із батьками й розбило перед нами оцю навалу,

11 та щоб усі народи взнали, хто той, що Ізраїля спасає та збавляє.»

12 Чужинці, підвівши очі, побачили юдеїв, що йшли їм назустріч,

13 і вийшли з табору, щоб з ними воювати. Тоді ті, що були при Юді, засурмили,

14 і почався бій. Погани були розбиті, і втекли на рівнину,

15 а ті, що були відстали ззаду, полягли всі від меча. Гналися за ними аж до Гезеру, до рівнини Ідумеї, Азоту та Ямнії, при якій полягло близько 3000 чоловік.

16 Юда, з військом завернувши з погоні, прийшов назад

17 і мовив до народу: «Не накидайтесь на здобич, бо мусимо далі воювати.

18 Горгій і його військо поблизу нас у горах. Стійте твердо тепер супроти наших ворогів, воюйте з ними, а опісля візьмете здобич спокійно.»

19 Не встиг Юда цих слів скінчити, аж ось із-за гори з'явилась частина війська

20 і побачила, що свої були примушені до втечі й що табір у вогні, бо дим, який побачили, дав знати, що сталося;

21 тож злякалися вони вельми, особливо, коли побачили військо Юди, готове до бою на рівнині,

22 і втекли всі у землю Філістимлянську,

23 а Юда повернувся тоді назад на грабунок табору. І забрано багато золота, срібла, блавату, кармазину й силу інших дорогих речей.

24 А як повернулися, то почали хвалити й благословляти небо, бо добре, бо милость його повіки.

25 Того дня ізраїльтяни осягнули велику перемогу.

26 Ті ж чужинці, що врятувались, прибувши до Лісія, оповіли все, що сталося,

27 а він, почувши те, збентеживсь і зневірився духом, бо з Ізраїлем не сталось так, як він того хотів би, й не збулось те, що цар йому звелів був.

28 Тому він другого року зібрав 60 000 добірних вояків і 5000 кінноти, щоб завоювати юдеїв.

29 Прибувши в Ідумею, вони отаборились у Бетцурі, і Юда вийшов їм навпроти з 10 000 чоловік.

30 Побачивши могутнє військо, він почав молитись і мовив: «Благословен єси, Спасителю Ізраїля, що знищив натиск велетня рукою Давида, слуги твого, що видав табір філістимлян у руки Йонатана, сина Саула та його зброєноші.

31 Отак замкни й оце військо в руці Ізраїля, твого народу. Ганьба нехай поб'є їхнє військо та їхню кінноту!

32 Нашли на них великий страх! Розбий їхню смілість, що в їхній силі. Нехай загинуть у своїй поразці.

33 Побий їх мечем тих, що тебе люблять, нехай тебе хвалять піснями всі ті, що знають твоє ім'я.»

34 Прийшло до бою, і з війська Лісія полягло близько 5000 чоловік, що впали на очах юдеїв.

35 І як побачив Лісій розгром війська свого й відвагу Юди та його вояків, що були готові чи жити, чи по-вояцькому згинути, повернувся в Антіохію, де найняв численніше військо, щоб піти знову на Юдею.

36 Тоді Юда та його брати сказали: «Оце розгромлений наш ворог! Ходім і очистьмо храм та посвятімо!»

37 І зібралось військо й пішло на гору Сіон.

38 Побачили вони храм спустошений, жертовник сплюгавлений, двері спалені, двори зарослі травою, немов у ліску або неначе десь у горах, а покої у руїнах, -

39 і розірвали на собі одежу, били себе в груди й сипали попіл собі на голову.

40 Потім упали обличчям до землі, засурмили на сполох і зняли голос до неба.

41 Тоді Юда велів своїм воякам воювати тих, що були у твердині, аж поки не очистять храму.

42 Вибрав він бездоганних священиків, ревнителів закону,

43 й очистили вони храм, забравши у нечисте місце сплюгавлене каміння.

44 Щождо сплюгавленого жертовника всепалень, то відбуто нараду, що з ним чинити,

45 і щасливо спало їм на думку зруйнувати його, щоб він не став їм ганьбою, бо погани були сплюгавили його;

46 отож його таки зруйновано, а каміння поскладано на горі храму, на підхожім місці, доки не з'явиться пророк, щоб дати про них якунебудь раду.

47 Взяли нетесаного каміння, за законом, і спорудили новий жертовник, такий, як перший,

48 і відбудували храм і все, що було в середині його, освятили двори,

49 зробили наново святий посуд і внесли ліхтар, кадильний жертовник і стіл у храм.

50 І запалили на жертовнику ладан, засвітили світичі на ліхтарі, що сяяли у храмі.

51 На стіл поклали хліби, розп'яли завіси і скінчили все, за що були взялись.

52 Двадцять п'ятого дня дев'ятого місяця - місяця Хаселев - 148 року встали вони вранці

53 і принесли, за законом, жертву на новім жертовнику для всепалень, що були зробили.

54 Жертовник був посвячений під спів пісень і під гру на гуслах, гарфах та цимбалах тієї самої пори й того самого дня, коли його погани були осквернили.

55 Увесь народ упав обличчям до землі, й поклонились та благословили небо, що дало їм перемогу.

56 Вісім день тривала посвята жертовника, і з радістю були принесені всепалення й жертви визволення й хвали.

57 Передню сторону храму приоздоблено золотими вінцями й маленькими щитами, поправлено двері й священичі покої, поставлено до них замки.

58 Вельми велика була радість у народі, а ганьба, що завдали її погани, була змита.

59 Тоді Юда та його брати й уся громада Ізраїля ухвалили, щоб дні посвяти жертовника святковано було у свою пору щороку 8 днів, починаючи від двадцять п'ятого дня місяця Хаселев, з радістю та веселощами.

60 Під ту ж саму пору обвели Сіон-гору навколо високим муром і збудували потужні башти, щоб погани, якби повернулися, знову не збурили святиню, як це зробили вони перед тим.

61 Юда поставив там залогу, щоб стерегти її; а щоб її укріпити, укріпив він і Бетсур, - щоб народ мав твердиню супроти ідумеїв.