«Мойсей, слуга мій, помер; тож устань, перейди оцей Йордан, ти й увесь цей народ, у землю, що я дам їм (синам Ізраїля).» (Книга Ісуса Навина 1:2)

І Книга Макавеїв 13

Глава:

Симон управителем 1-11; підступ Трифона 12-30; мир з Димитрієм 31-42; здобуття Гезеру й замку 43-53

1 Довідався Симон, що Трифон стягнув велике військо, щоб іти в Юдею та її спустошити,

2 і, бачивши, як народ страшенно налякався, пішов у Єрусалим, зібрав народ

3 і заходивсь його пібадьорювати, кажучи: «Ви самі знаєте, скільки я, мої брати й дім мого батька зробили для закону й храму, і про ті війни та лиха, які ми зазнали.

4 Це з-за того загинули всі мої брати, з-за Ізраїля, - і я залишився сам.

5 Та й нині - тому не бути, щоб я щадив своє життя за ввесь цей скрутий час, бож я не ліпший за моїх братів.

6 Однак, я помщуся за мій народ, за храм, жінок і дітей ваших, бо всі погани збились докупи, щоб з ненависти звести нас із світу.»

7 На т слова ожив і піднісся дух народу,

8 і всі вголос закричали: «Ти - вождь наш на місці Юди та Йонатана, брата твого!

9 Веди нашу війну, і ми зробимо все, що нам накажеш!»

10 От і зібрав він усіх мужів-вояків та й поспішився довершити мури Єрусалиму й укріпив його навколо.

11 А потім вислав Йонатана, сина Авесалома, з достатнім військом у Яффу; той вигнав мешканців із неї та й оселивсь там.

12 Трифон же двигнувся з великим військом із Птолемаїди, щоб напасти на Юдею, мавши при собі Йонатана бранцем,

13 тоді, як Симон був отаборився біля Адіди, проти рівнини.

14 Довідавшися, що замість Йонатана настановлено Симона, його брата, який має намір розпочати з ним війну, Трифон вислав до нього послів, щоб йому сказати:

15 «То з-за грошей, що їх брат твій Йонатан винен у царську скарбницю за різні урядові справи, які виконував, тримаємо його в себе.

16 Тож вишли 100 талантів срібла і двох його синів у заклад, щоб, випущений на свободу, він проти нас не збунтувався, і ми відпустимо його на волю.»

17 Знав Симон добре, що вони підступно з ним говорять, та все ж таки послав по гроші й по хлопців, щоб не накликати на себе ворожнечу народу,

18 який сказав би: Це тому, що я не вислав грошей і хлопців, загинув (Йонатан).

19 І вислав хлопців і 100 талантів, але той слова не додержав і не випустив Йонатана.

20 Ба навіть після того заповзявся вдертись у край, щоб його спустошити, й обійшов його з дороги, що веде в Адору. Симон із своїм військом, куди б той не рухнувся, ставав йому навпроти.

21 Тоді ті, що були у твердині, вислали до Трифона послів, нагальне просивши його прийти до них через пустиню і вислати їм харчів.

22 І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб туди прибути, але тієї ночі випав вельми великий сніг, і через сніг він не міг прибути. Тому, знявши табір, пустився він у Гілеад;

23 коли ж близько був до Басками, убив Йонатана, що там і був похований.

24 Звідти Трифон повернувся й прибув у край свій.

25 Симон послав за останками брата свого Йонатана й поховав його в Модіні, місті своїх предків.

26 Увесь Ізраїль учинив над ним велику жалобу й довго плакав за ним.

27 Симон зробив над гробом свого батька і братів високий пам'ятник, що можна було бачити здалека й що був іззаду та спереду виложений тесаним камінням.

28 Поставив також 7 пірамід одну проти одної: батькові, матері й чотирьом братам.

29 І прикрасив їх ось так: поставив довкола них високі колони, на них умістив на вічний спомин збройні трофеї, а обабіч зброї різьблені судна, що їх могли бачити всі, хто пливли морем.

30 Це та гробниця, яку він спорудив у Модіні і яка існує по сьогодні.

31 Трифон, що поводився підступно з молодим царем Антіохом, убив його

32 й сам став царем замість нього, вклавши собі на голову корону Азії, і наробив у краю багато лиха.

33 Тим часом Симон відбудував твердині в Юдеї, обвів їх високими баштами й мурами з воротами на засувах і наскладав харчів у тих твердинях.

34 Він вибрав людей і послав до царя Димитрія, щоб цей дав землі пільгу, бо всі вчинки Трифона були здирством.

35 Цар Димитрій вислав йому відповідь на його прохання і написав йому такий лист:

36 «Цар Димитрій Симонові первосвященикові, другові царів, старшим і юдейському народові, привіт!

37 Ми одержали золоту корону й пальмову вітку, яку ви нам вислали. Ми готові укласти цілковитий мир з вами й написати нашим урядовцям зробити вам полегші.

38 Те, що ми встановили з вами, буде стояти, і твердині, які ви збудували, будуть ваші.

39 Ми відпускаємо вам недобори й недоліки, яких ви допустилися по цей день, як і корону, яку ви нам винні, а якби які податки брано в Єрусалимі, то більш їх не вимагатимуть.

40 Коли ж би хто з вас був здібний записатись у наші сердюки, нехай запишеться. І нехай мир буде між нами.»

41 Року 170 усунено з Ізраїля ярмо поганське,

42 і народ у грамотах та договорах почав писати: "Першого року Симона, великого первосвященика, вождя і начальника юдеїв."

43 Того часу Симон обложив Гезеру й оточив її навколо військом. Він збудував рухому вежу і, підсунувши її під місто, ударив нею в одну башту й заволодів нею.

44 Ті, що були в рухомій вежі, вскочили в місто, де зчинилась велика метушня.

45 Мешканці з жінками та дітьми вийшли за мур у порваній одежі й стали вголос благати Симона, щоб уклав з ними мир,

46 кажучи: "Не чини з нами за нашою злобою, але за твоїм милосердям."

47 І замирився Симон з ними, і битва припинилась, але він вигнав їх з міста й, очистивши доми, в яких були кумири, так увійшов у місто під співи і благословення.

48 Він викинув із нього всяку нечистоту й оселив там людей, що трималися закону, укріпив його і збудував собі самому дім у ньому.

49 Ті, що були у твердині, не могли ні вийти, ні ввійти, щоб щось у краю купити чи продати, і голодували сильно, і чимало з них від голоду погинуло.

50 Вони звернулися до Симона, благаючи в нього миру, і він дав їм його, але повиганяв їх звідти й очистив кріпость від усякої гидоти.

51 Двадцять третього дня, місяця другого, 171 року юдеї ввійшли до неї з похвалами, пальмовими галузками, під звуки гарф, цимбалів та гусел, під спів пісень та гимнів, бо був знищений між Ізраїлем великий ворог.

52 Постановлено щороку з радістю святкувати це свято. Він укріпив гору, на якій був храм, від сторони твердині, і замешкав там сам з усіма.

53 Побачив Симон, що його син Іоан став уже мужем, то й зробив його вождем над усіма військами. Іоан замешкав у Гезері.