«Коли ввійдеш у весільну почивальню, візьми з собою риб'ячу печінку й серце та й поклади на жар кадильний, і тоді здійметься запах; а демон його понюхає і втече, та й повіки не з'явиться він більше до неї.» (Книга Товита 6:17)

Книга Іова 9

Глава:

Іов відповідає Білдадові

1 Заговорив Іов і мовив:

2 «Правда! Я знаю, що воно так; | та й як би чоловік міг бути | справедливим перед Богом?

3 Коли б він захотів на прю з ним стати, | на тисячу ні разу йому не відповів би.

4 Він мудрий серцем і силою могутній; | хто проти нього коли вперся й зостався цілим?

5 Він переносить гори, і вони не знають, | в своєму гніві їх перевертає.

6 Зрушує землю з її місця, | й її стовпи стрясаються.

7 Він велить сонцю, і воно не сходить; | кладе печать на звізди.

8 Він небеса нап'яв, сам він; | він ходить по морських висотах.

9 Він створив Віз, Косарів, | Квочку і Комори Півдня.

10 Він творить діла великі, незбагненні | і чудеса без ліку!

11 Як пройде попри мене, я не побачу, | як промайне, я не помічу.

12 Як він щось забере, хто йому заборонить? | Хто йому скаже: Що чиниш?

13 Бог не одвертає свого гніву; | під ним лежать помічники Рагава!

14 Де вже мені йому відповідати | та проти нього слова підбирати?

15 Я хоч би й правий був, не озвався б, | а радше милосердя в судді мого благав би.

16 Коли б я і покликав, і він озвався, | я не повірив би, що він мій голос слухає.

17 Він, що торощить мене в хуртовині | і множить без причини мої рани, -

18 він не дає мені й відідхнути | так насичує мене гіркотою.

19 Коли йдеться про силу, він могутній! | Коли про суд, хто сміє його позивати?

20 Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об'явлю себе невинним, мене обвинуватять.

21 Невинний я? Я й сам не знаю! | Життя моє мені нінащо.

22 Тому й кажу: Усе одно | безвинного й грішника він губить.

23 А коли бич зненацька убиває, | з невинного розпуки він сміється.

24 Коли якусь країну віддано в руки лиходія, | обличчя її правителів він закриває. | Як же не він - хто інший?

25 І мчать мої дні від гінця швидше, | біжать, щастя не бачать.

26 Линуть, мов чайки з очерету, | неначе яструб, що падає на здобич.

27 Як я скажу собі: Забуду мою скаргу, | скину хмурий вид, розвеселюся! -

28 то я тремчу перед усіма муками моїми, | бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.

29 Коли ж я винуватий, | чому маю томитися надармо?

30 Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,

31 навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько, | мною гидилась би моя одежа.

32 Бо він не людина, як я, | щоб я міг йому відповісти: | Ходімо на суд разом!

33 Немає посередника між нами, | що поклав би на нас обох свою руку,

34 що відвернув би свій бич від мене, | щоб страх його не лякав мене більше.

35 Однак я говоритиму; я його не боюся, | бо не такий я перед самим собою.»