«Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила, тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе ...» (Книга Екклезіястова 7:20-21)

Книга Іова 17

Глава:

Іов нарікає далі

1 «Мій дух розбитий, | дні мої погасли, | для мене залишається лише могила.

2 Чи не став я посміховиськом? | Чи не в гіркоті ночують мої очі?

3 О, поручися за мене сам перед собою! | Бо хто б ручився за мене?

4 Та ти позбавив розуму їхнє серце, | тому й не піднесеш їх угору.

5 Вони призначають здобич друзям, | тоді як очі власних дітей меркнуть.

6 Ти зробив мене притчею народу, | мені плюють у вічі.

7 В очах моїх від смутку потемніло, | і мої члени, наче тінь, виснажуються.

8 Дивуються над оцим праведні люди, | і невинний обурюється на безбожника.

9 Та праведник тримається путі своєї | і чистий руками ще більш набирає духу.

10 Вернітеся ж, усі ви, приступіте; | може, бодай одного мудрого знайду між вами!

11 Дні мої відпливли, думки мої розбиті! | Зідхання мого серця

12 з ночі день роблять, | і супроти темряви світло близько.

13 Чи можу сподіватись? Шеол -моя домівка! | У темряві стелю я собі постіль.

14 Кричу до гробу: Ти мій батько! | А до хробака: Моя сестра й моя мати!

15 Де ж тут моя надія? | І щастя моє. - хто його бачив?

16 Зійдуть у Шеол зо мною? | коли зануримося разом у порох?»