«Тоді побачать Сина Чоловічого, що йтиме у хмарі з силою і славою великою. Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке.» (Євангелія від Луки 21:27)

Книга Іова 29

Глава:

Монолог Іова: щаслива людина

1 І повів Іов далі свою мову і сказав:

2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,

3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі!

4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом,

5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти;

6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію!

7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані,

8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали - і залишалися стояти.

9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку.

10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння.

11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене.

12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.

13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду.

14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона.

15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами!

16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу.

17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич.

18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато.

19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує.

20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене.

21 Вони мене слухали уважно | -замовкали, коли я їм радив.

22 По моїй мові не говорили більше, | - крапля по краплі спадало на них моє слово.

23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.

24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | - веселости з мого обличчя не проганяли.

25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, - ішли за мною.»