«І сказала вона до царя: Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість. І не повірила я тим словам, аж поки не прийшла та не побачили мої очі ...» (Перша книга царів 10:6-7)

Книга Іова 37

Глава:

Елігу говорить далі

1 «Тому й здрігнулося моє серце | і зрушилось із свого місця!

2 Слухайте, слухайте гомін його голосу | і грюкіт, що з уст його виходить.

3 Під усім небом він його розпросторює, | і блискавка його аж до кінців землі сягає.

4 Позаду нього реве голос; | Бог гримить голосом величним | і блискавиць своїх не зупиняє, | коли лунає голос його.

5 Бог своїм голосом гримить предивно, | творить діла великі, нам незбагненні!

6 Він каже снігові: Падай на землю! | Великим зливам: Лийте чимдуж!

7 Кожній людині кладе печать на руку, | щоб усі, кого створив він, те могли знати.

8 Звір утікає у свій сховок, | сидить у своїх барлогах.

9 З півдня буревій надходить, | є холод із півночі.

10 Від Божого подуву лід береться, | й поверхня вод твердіє.

11 Він хмари вогкістю вантажить, | і оболок розпускає його світло,

12 що колами кружляє | і крутиться згідно з його наміром, | виконуючи все, що він йому накаже, | на овиді земного кругу;

13 воно виконує його волю чи то як кару, | чи як милосердя.

14 Слухай же це, Іове! | Стань і роздумуй про дивні діла Божі.

15 Чи знаєш, як Бог їм повеліває, | як його хмара блискає світлом?

16 Чи розумієш рівновагу хмари, | чудні діла Найзвершенішого у знанні?

17 Коли нагріється твоя одежа, | коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, -

18 чи міг би ти з ним нап'ясти небо | тверде, мов дзеркало, вилите?

19 Навчи нас, що маємо йому сказати, | і не сперечатимемось більш, бо справа темна.

20 Чи буде йому звіщено, як я говорю? | Чи як хто скаже що, дійде до нього?

21 Та й тепер не видно було світла, | хмари його затьмили, | але повіяв вітер і їх геть розвіяв,

22 і надійшло з півночі золотисте сяйво. | Навкруги Бога страшна велич!

23 Всесильний! Не можем його осягнути! | Великий силою і правом, | повний правоти - не утискає.

24 Тому й бояться його люди, | він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.»