«Пам'ятай про твого Творця у дні твоєї молодости, перше, ніж лихі дні прийдуть і роки настануть, що про них скажеш: Вони мені не довподоби;» (Книга Проповідник 12:1)

Книга Іова 41

Глава:

Слово Боже (далі)

1 «Марна була б твоя самовпевненість: | уже самий вигляд його валить на землю.

2 Хіба він не страшний, коли його збудити? Хто може перед ним устоятись?

3 Хто був напав на нього й зоставсь цілим? | Ніхто у цілій піднебесній.

4 Не промовчу й про його члени, | і розповім про його силу незрівнянну.

5 Хто підняв колинебудь перед його одежі? | Хто пройшов крізь його подвійний панцер?

6 Хто відчинив ворота його пащі?! Кругом зубів його страх!

7 Спина його - щитів шереги, | замкнених щільно, мов камінною печаттю.

8 Один до одного пристає тісно, | так, що між ними повітря не проходить.

9 Кожен до кожного щільно прилипає, | вени зрослись докупи нероздільно.

10 Чхне він - аж заблисне,| очі у нього, немов вії світанку,

11 З пельки у нього вилітають смолоскипи, | вискакують огненні іскри.

12 З ніздер у нього дим виходить, | мов з казана, що на вогні парує.

13 Своїм подихом він запалив би вугілля, | з пащі у нього полум'я виходить!

14 У його шиї сидить сила, | поперед нього жах стрибає.

15 М'язи на його тілі грубі; | як натиснути на них, - не подаються.

16 Серце його тверде, мов камінь, | тверде, мов спід у жорнах!

17 Як він устане, на хвилі страх надходить; | морські буруни геть утікають.

18 Меч ударить його й одскочить, | також і копіє, спис та стріла.

19 Залізо йому - солома, | мідь - дерево трухляве.

20 Вистріл з лука не спонукає його до втечі, | каміння з пращі - то йому полова.

21 Ціп йому, мов стеблина, | а свисне спис, то він собі сміється!

22 Під ним - черепки гострі; | неначе борона, проходить по болоті.

23 Під ним, мов у казані, кипить безодня, | йому море, мов горщик на пахощі.

24 По собі він лишає світлу стежку; | глибінь стає, мов голова сива.

25 Рівні він на землі не має, | він створений безстрашним.

26 Він позирає на все гордо: | він цар над усіма гордими звірями!»