«І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів убрамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонивсяобличчям до землі ...» (Книга Буття 19:1)

Приповідки 16

Глава:

Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Людина робить задуми в серці, | але від Господа - відповідь язика.

2 Усі дороги людини чисті в очах власних, | Господь же розцінює духа.

3 Здайся на Господа у твоїх справах, | і задуми твої здійсняться.

4 Усе зробив Господь для власної мети, | ба навіть грішника - на день лиха.

5 Осоружний Господеві - кожен гордий серцем; | такий напевне кари не уникне.

6 Милосердям і правдою покутується гріх, | а острахом Господнім ухиляється зло.

7 Коли вчинки людини Господеві милі, | то він і ворогів його мирить з ним.

8 Ліпше трохи з правдою, | ніж з кривдою прибутки великі.

9 Серце людське обмірковує дорогу, | та Господь управляє його кроком.

10 В царя на устах - вирок; | на суді уста його не помиляться.

11 Вага й терези належать Господеві: | всі важки в мішку - його робота.

12 Огидно для царів зло чинити, | бо правдою стоїть престол їхній твердо.

13 Уста правдиві цареві довподоби; | він любить того, хто говорить правду.

14 Шал царський - вістун смерти, | та мудрий чоловік його утихомирить.

15 В ясному обличчі царя - життя; | і його ласка, немов дощ весняний.

16 Ліпше, ніж золото, придбати мудрість; | краще набути розум, аніж срібло.

17 Путь праведних - від зла відступити; | душу свою збереже, хто на путь свою вважає.

18 Погибелі передує гординя, | падінню ж - бундючний дух.

19 Ліпше бути тихим із смиренними, | ніде з гордими ділити здобич.

20 Хто вважає на слово, той знаходить добро; | хто покладається на Господа, той щасливий.

21 Розумним назвуть того, хто мудрий серцем; | ласкавість уст дає наука.

22 Розум - джерело життя тим, хто його має, | а дурнота - безумних кара.

23 Серце мудрого його уста навчає, | і губам його додає знання.

24 Приємна мова - стільник меду, | солодощі для душі, і лік для тіла.

25 Бувають путі, що здаються простими, | але кінець їх - дорога смерти.

26 Голод працівника працює для нього; | бо його рот примушує до того.

27 Негідник коїть лихо, | і на губах у нього мов вогонь гарячий.

28 Лукавий чоловік сіє незгоду, | а донощик приятелів розділює.

29 Насильник зводить сусіда свого, | і веде його на путь недобру.

30 Хто мружить очі, той хитрощі має на думці; | а хто закусує губи, той зла накоїв.

31 Сиве волосся - вінок чести: | його знаходять на праведній дорозі.

32 Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, | і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто.

33 У пазуху кидають жереб, | але від Господа залежить вирок.