«Кінець усьому, що чути було, такий: Бога бійся і заповідей його пильнуй, бо в цьому вся людина. Усі бо діла Бог приведе на суд: усе, що тайне, чи воно добре, чи лихе.» (Книга Проповідник 12:13-14)

Приповідки 17

Глава:

Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.

2 Розумний слуга старшує над ганебним сином, | - з братами він розділить спадщину.

3 Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце.

4 Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика.

5 Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; | і хто нещастю радий, той не уникне кари.

6 Вінець старих людей - сини синів; | слава ж дітей - їхні батьки.

7 Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві - уста брехливі.

8 Гостинець - самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувсь він, матиме щастя.

9 Хто провину покриває - той любови шукає; | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.

10 Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів.

11 Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел.

12 Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє.

13 Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде.

14 Почати сварку - немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка.

15 І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві.

16 Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.

17 Друг любить протягом усього часу; | він братом буде, коли спаде нещастя.

18 Не має глузду той, хто зобов'язується | і дає запоруку перед ближнім.

19 Хто любить рани, той любить сварку; | а хто нахабний, той занепаду шукає.

20 Підступне серце добра не знаходить; | язик лукавий у біду потрапляє.

21 Хто народжує дурня - собі на журбу народжує; | тим то батько дурного радощів не знає.

22 Веселе серце - ліки добрі; | а дух прибитий висушує й кості.

23 Гостинці з пазухи бере безбожний, | щоб скривити стежки правосуддя.

24 Мудрість у розумного перед очима, | дурного ж очі на край землі несуться.

25 Безумний син своєму батькові досада, | і гіркота тій, що його вродила.

26 Карати справедливого не добре, | як і бити благородного за правоту.

27 Хто в словах здержливий, той має знання, | і розумний той, у кого кров холодна.

28 І дурень, як мовчить, здається мудрим, | і розважливим, як стулить губи.