«Не хулитимеш Бога, і князя народу твого не проклинатимеш. З надміру врожаю твого та з соків точила твого не гаятимешся з приносом. Первенця з дітей твоїх віддаватимеш мені.» (Книга Вихід 22:27-28)

Приповідки 20

Глава:

Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Вино - зрадливе, п'янкі напої - буйні; | кожен, хто кружляє їх, - нерозумний.

2 Гнів царський, ніби рик лева; | хто його побуджує, шкодить собі.

3 То честь для чоловіка - сварки уникати; | а кожен дурень розпочинає сварку.

4 Осінь пройшла, і не оре лінивий; | у жнива проситиме, та не матиме нічого.

5 Води глибокі - задума в людськім серці; | але розумна людина їх черпатиме звідти.

6 Чимало людей доброту власну вихваляють, | та вірну людину, хто знайде?

7 Хто ходить у своїй невинності правдиво, | - щасливі його діти після нього!

8 Цар, що на судовому престолі засідає, | всю погань, лиш погляне, розганяє.

9 Хто може сказати: “Я очистив моє серце, | я - чистий від гріха мого?”

10 Дві ваги та дві міри, | - огидне Господеві одне й друге.

11 Вже з того, як поводиться дитина, видно, | чи чисті й праві будуть її вчинки.

12 Вухо, що чує, й око, що бачить, | - Господь створив одне й друге.

13 Не люби спати, щоб не збідніти; | відкрий очі, й будеш ситий хлібом.

14 “Недобре, - недобре!” - каже, хто купує; | а як відійде - не нахвалиться.

15 Є золота й перел багато, | та найдорожча прикраса - уста розумні.

16 Візьми з нього одежу, бо він за чужого ручився; | коли він за чужих ручився, візьми заставу з нього.

17 Солодкий людині хліб, неправдою нажитий, | та потім в його роті жорстви повно.

18 Задуми зміцнюються при нараді; | хитрощами провадити б війну.

19 Той наклепник, хто відкриває тайни; | хто рота широко роззявляє, з тим не братайся.

20 Хто проклинає батька-матір, | того свічка погасне в глухій пітьмі.

21 Майно, швидко набуте на початку, | напослідок не буде благословенне.

22 Не говори: “Відплачу лихом!” |- звірся на Господа, і він тебе врятує.

23 Огидні Господеві двоякі терези; | вага фальшива - річ недобра.

24 Господь керує кроками людини; | людині ж як зрозуміти свою дорогу ?

25 Це сіть людині - необачно казати: “Посвячене”, | а по обіті - розмірковувати.

26 Мудрий цар злих провіває, | а потім по них колесом котить.

27 Господній світич - дух людини, | що вивідує всі глибини серця.

28 Милость і правда царя оберігають; | його престол милістю підпертий.

29 Слава молодих - їхня сила; | старих окраса - їхній сивий волос.

30 Побиття аж до крови - лік проти зла, | так само й удари, що доходять аж до нутра.