«Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.» (Євангелія від Луки 1:46-49)

Проповідник 12

Глава:

Старість 1-9; Закінчення 10-14

1 Пам'ятай про твого Творця у дні твоєї молодости, перше, ніж лихі дні прийдуть і роки настануть, що про них скажеш: Вони мені не довподоби;

2 перш, ніж померкне сонце й світло, місяць і зорі, і насунуть по дощі знов хмари;

3 тоді, як затремтять сторожі дому, і позгинаються мужі хоробрі, і ті, що мелють, кинуть молоти, бо їх мало, і потемніють ті, що виглядають у вікна,

4 і зачиняться на вулицю двері, і притихнуть жорна; замовкне голос пташки, і припиняться пісні;

5 коли здійматись угору буде страшно, ба й на дорогу буде лячно вийти; і дерево цвістиме мигдалеве, і сарана стане тяжкою, і каперс висиплеться, - бо людина відходить до своєї вічної домівки, і плакальники вже по вулиці вештаються;

6 перш, ніж порветься срібна нитка, і золота плящинка розіб'ється, і трісне глечик над водою, колесо поломиться коло криниці,

7 і порох повернеться у землю, звідки взявся, а дух відійде до Бога, що його він дав.

8 Марнота марнот, каже Когелет, геть усе марнота.

9 Та опріч того, що Когелет був мудрий, він навчав ще й людей знання; він зважив, дослідив і уклав багато приповісток.

10 Когелет старався дібрати вирази гарні, й вірно списав слова правди.

11 Слова мудрих - як остроги, як гострі цвяхи; їх дав тільки один пастух.

12 Що понад це, мій сину, ось тобі осторога: писанню численних книг кінця немає, а багато науки втомлює тіло.

13 Кінець усьому, що чути було, такий: Бога бійся і заповідей його пильнуй, бо в цьому вся людина.

14 Усі бо діла Бог приведе на суд: усе, що тайне, чи воно добре, чи лихе.