«Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх! Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.» (Книга Второзаконня 32:1-2)

Книга Мудрости 8

Глава:

Мудрість - подруга 1-8; вона дорадниця володареві 9-18; від Бога походить 19-21

1 Могутньо простягається вона від краю і до краю | і керує усім доладно.

2 Злюбив я її і розшукував від молодости своєї, | і намагався її взяти собі за дружину; | та й закохавсь я в її вроду.

3 Взаєминами з Богом прославляє рід шляхетний, | і Всеволодар її полюбив;

4 вона бо втаємничена в Боже знання | і діла його визначає.

5 Коли багатство - набуток, у житті пожаданий, | то що ж від мудрости багатше, яка все чинить?

6 Коли ж розум усе чинить, | то хто, з усього, що існує, більший мистець від неї?

7 І коли хтось любить справедливість, | то плоди її трудів - чесноти, | бо вона навчає поміркованости, розсудливости, | справедливости й мужности; | а над них нема нічого кориснішого в людському житті.

8 Коли ж хто бажає ширшого знання, | то вона знає давне і вгадує майбутнє, | відає слів звороти й загадок розгадки, | знаки й чудеса наперед знає, | події діб і часів.

9 Отож постановив я взяти її до себе, щоб жити з нею, | знаючи, що вона буде мені дорадницею в добрім | і втіхою у клопотах;! смутку.

10 З-за неї матиму славу в громаді | і, бувши молодим, - пошану в старших.

11 На суді мене знайдуть бистроумним, | в очах вельмож я збуджуватиму подив.

12 Коли мовчатиму, вони будуть на мене чекати, | а заговорю, - будуть уважати; | як протягну свою розмову - | на уста покладуть собі палець.

13 Я осягну безсмертя через неї | і лишу вічний спомин тим, що після мене прийдуть.

14 Правитиму народами, і люди будуть мені піддані.

15 Страшні тирани, почувши про мене, злякаються, | у громаді виявлюсь добрий, а на війні хоробрий.

16 Увійшовши в хату, спочину біля неї, | бо товариство з нею гіркости не має, | ані спожиття - досади, | лише веселощі та радість.

17 Роздумувавши так сам із собою | і міркувавши в своїм серці, | що безсмертя існує в поєднанні з мудрістю,

18 що в дружбі з нею - насолода шляхетна, | що в трудах її рук - багатство невичерпне, | в постійнім приставанні з нею - розум, | і слава - брати участь у розмові з нею, | -ходив я, отже, скрізь шукаючи, | як би її собі придбати.

19 А був із мене гарний хлопець, | і дістав я - на щастя - добру душу,

20 чи радше, бувши добрим, увійшов я в безплямне тіло.

21 І зрозумівши, що інакше її не осягну, | якщо Бог мені її не дасть, | - і це вже належало до розсудливости: знати чий вона дар, - | звернувсь я до Господа й моливсь йому | та й сказав з усього серця мого: