«І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню ...» (Книга Буття 12:1-2)

Книга Мудрости 11

Глава:

Вода у пустині 1-14; культ тварин у Єгипті 15-20; Божа сила та доброта 21-26

1 Ти вивела через святого пророка їхні діла на добре.

2 Вони пройшли через безлюдну пустиню і і в місцях неприступних намети розіп'яли.

3 Стали проти ворогів і противників відбили.

4 У своїй спразі вони до тебе візвал | і з стрімкої скелі дана їм була ода, | і лік на згагу з каміння твердого.

5 І те, чим вороги їхні були покарані, | вийшло їм надобре в їхній скруті.

6 Замість постійних джерел ріки, | що, кари ради за наказ дітей убивати,

7 скаламутилась брудною кров'ю, | ти дав їм несподівано води подостатком,

8 унаочнивши тогочасною спрагою, | як ти скарав противників.

9 Бо на власному досвіді, хоч і покарання їхнє було милосердне, | вони дізнались, як мучилися безбожні, засуджені суворо.

10 Цих ти випробував як батько, що остерігає, | а тих карав як суворий цар, що засуджує.

11 Чи близько, чи далеко - вони мучились однаково.

12 Бо подвійний огорнув їх смуток, | і, зідхавши, вони споминали минуле:

13 довідались бо, що їхніми карами | інші були ущасливлені, | тож вбачали вони в тому Господа.

14 Того ж, що його колись виставили на наругу й, викинувши, | відцурались, - при кінці подій подивляли, | зазнавши спраги не тієї, що праведні.

15 За їхні думки безглузді, ледачі, | якими зведені з пуття, вони гадюкам безрозумним | та тваринам мізерним честь віддавали, | зіслав ти на них як кару силу тварин нерозумних,

16 щоб знали, що чим хто грішить, тим і карається.

17 Твоїй бо руці всемогутній, | яка створила світ із безформної маси, | не було затяжко наслати на них | силу ведмедів або грізних левів,

18 або звірів новостворених, прелютих, незнаних, | чи таких, що вогнем дишуть, | чи таких, що люто бухають смердючим димом, | чи ще таких, що з очей страшними іскрами сиплють.

19 Таких, що не тільки їхня шкідливість могла б погубити, | але й самий їхній страшний вигляд міг би вмертвити;

20 ба й без них, від подуву одного, вони могли б упасти, | переслідувані твоєю справедливістю | і зметені подихом твоїм могутнім, | - але ти все впорядкував у міру, рахубу й вагу.

21 Бо виявити велику твою силу ти завжди спроможен, | та й хто міг би встрятись потузі рамена твого?

22 Немов та порошина на вазі, ввесь світ перед тобою, | наче роси крапля, що вранці падає на землю.

23 Ти милуєш усіх, бо ти все можеш, | і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння.

24 Ти любиш усе, що існує, | і не бридишся нічим з того, що сотворив; | бо якби ти щось ненавидів, то й не витворив би.

25 Як же щось могло б продовжувати існування, якби ти його не забажав був? | Або як би щось могло зберегтися, | коли б ти його (до існування) не покликав?

26 Та ти щадиш усе, бо воно - твоє, Господи життєлюбний.