«Пророкуй про ці кості, та й скажеш до них: Сухі кості, послухайте слова Господнього! 5Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас духа і ви оживете!» (Книга пророка Єзекіїля 37:4)

Книга Мудрости 14

Глава:

Ідолопоклонство 1-11; його причини 12-21; неморальність 22-31

1 Інший, готуючись до плавби морем і бажаючи пройти через бурхливі хвилі, до дерева взиває, трухлявішого за судно, що несе його.

2 Судно - це жадоба наживи вигадала, | майстерна мудрість збудувала,

3 але твоє, Отче, провидіння ним кермує, | бо ти відкрив дорогу на морі | і шлях безпечний на хвилях,

4 показавши, що можеш спасти з усякої негоди, | навіть коли й без хисту на нього пуститись.

5 Та ти не хочеш, щоб діла твоєї мудрости були без ужитку, | тому й маленькій деревині люди життя своє звіряють, | і, перепливши на байдаку бурхливі хвилі, спасаються.

6 Вже на початку, тоді, коли велетні прегорді гинули, | надія світу в ковчезі схоронилась; - кермована твоєю рукою, | лишила світові сім'я роду.

7 Благословенне бо дерево, що справедливості служить,

8 а прокляте - і те вироблене рукою, і той, хто виробив його; | він - що зробив його, | а воно - що тлінне, назване було богом.

9 Бо для Бога однаково осоружні -і безбожний, і його безбожність;

10 тож спаде кара й на роботу, і на майстра.

11 Тому й буде суд над кумирами народів | за те, що в творінні Божім гидотою стали, | спокусою для людських душ | та пасткою ногам безумних.

12 Думка виробляти бовванів була початком блудування, | а їх винахід - зіпсуттям життя.

13 Спочатку не було їх, ані й не буде повіки.

14 З-за людського пустодумства ввійшли вони в світ, | тому й призначений їм незабаром кінець.

15 Прибитий передчасним смутком батько, | зробивши образ зарання забраної дитини, | недавно померлу людину тепер як бога почитає | і встановлює для своїх підлеглих таїнства та обряди.

16 А потім цей нечестивий звичай з часом закріпився, | і його зберігають як закон.

17 Та й на веління князів виявлювано різьбленим подобам шану. | А чию особу почитати люди не могли, бо жила в далеких землях, | то уявивши собі її віддалений вигляд, | виробляли видиму подобу царя, якого шанували, | щоб ревно вклонитися відсутньому наче присутньому.

18 До поширення культу серед тих, які царя не знали, | причинилося й честолюбство майстра;

19 він бо, бажаючи приподобатись володареві, | уживав свого мистецтва, щоб образ вийшов куди кращий;

20 юрба ж захоплена красою твору, | почала вважати гідним почитання того, | що його нещодавно шанувала як людину.

21 І те стало в людському житті пасткою, | бо люди, піддавшись нещастю або гнобленню, | приклали каменю та дереву ім'я неприкладальне.

22 Та не досить їм було блукати в пізнаванні Бога, | але, живучи серед великого змагу невідання, | вони таке велике лихо ще й миром називають!

23 Святкуючи дітовбивчі обряди чи укриті таїнства, | чи то шалені учти з дивними звичаями,

24 вони не зберігають ані життя, ані подружжя чистим: | один одного або підступно вбиває, або перелюбом смутить.

25 Усюди всуміш кров, убивство, крадіж, обман, | зіпсуття, невірність, бунт, кривоприсяга,

26 непокоєння людей добрих, забуття про добродійство, | опоганення душ, протиприродна розпуста, | безлад у подружжях, перелюб, безсоромність.

27 Почитання ж кумирів безіменних | - початок, причина й кінець усьому лиху.

28 Вони бо або з радости шаліють. або пророцтва видають брехливі, | або живуть у кривді, або скоро присягають криво.

29 Бо, здавшися на бовванів бездушних, | не бояться, що за ложну клятву їх поб'є лихо.

30 За обидвоє спіткає їх кара справедлива: | за те, що, ідолам віддавшись, про Бога думали погано, | і за те, що, знехтувавши святість, | підступно кривоприсягали.

31 Бо не спромога тих, що на них присягаються, | а справедливість, що карає грішників, | завжди досягне переступ злочинців.