«Тоді сказало покоління Йосифа до Ісуса: Чому ти дав мені лиш один наділ у спадщину, один жереб, хоч я народ великий, і Господь так благословив мене?» (Книга Ісуса Навина 17:14)

Книга Сираха 5

Глава:

Проти багатства й зарозумілости 1-8; про розмову 9-15

1 Не покладайся на власні багатства, не кажи, - я самодостатній!

2 Не потурай своїй душі та потузі своїй, щоб не ввели тебе в пожадання твого серця.

3 і не кажи, хто, мовляв, мій володар, - бо каригідне Господь таки скарає.

4 Не говори: "Згрішив, а що мені сталось?" - Господь бо довготерпеливий.

5 Не покладайсь на прощення занадто, гріхи до гріхів додававши,

6 і не кажи: "А що милосердя йото велике, то й безліч гріхів мені він відпустить", - бо й милосердя, і гнів є у нього, тож на грішних спаде його обурення.

7 Не гайся повернутися до Господа, не відкладай з днини на днину, бо зненацька вибухне гнів Господній, то й загинеш у годині помсти.

8 Не звіряйсь на багатства, несправедливо набуті: не допоможуть тобі в день нещастя.

9 Не війся у кожному вітрі і не ступай усякою стежкою: так бо робить грішник двоязичний.

10 Стій твердо при своїй думці, і хай одне буде твоє слово.

11 Слухавши, будь скорий, а відповідавши - повільний.

12 Відповідай ближньому, коли відаєш, коли ж ні - поклади долоню на уста собі!

13 І слава, і неслава - в розмові; язик людини - її погибель.

14 Не допусти, щоб тебе називали підшептувачем, і язиком своїм не наклеплюй, бо на злодія сором спадає, і на двоязичного - осуд тяжкий.

15 Ні в великім, ні в малім не провинюйсь, і не ставай з друга ворогом.