«Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!» (Євангелія від св. Матвія 23:13)

Книга Сираха 6

Глава:

Пристрасть - погубна 1-4; випробування друзів 5-13; справжній приятель 14-17; відвага й мудрість 18-22; вона - солодке ярмо 23-31; про потребу навчатися мудрости 32-37

1 Лихе ім'я і ганьбу успадкує наруга, - так само і грішник двоязичний.

2 Пристрастями себе не роз'ятрюй, бо, мов бугай, вони тебе розірвуть, -

3 їстимеш своє листя й власні плоди погубиш та й станеш, мов те дерево висохле.

4 Руйнує душа погана того, хто її посідає, для ворогів його посміховиськом робить.

5 Уста солодкі помножують прихильників, і язик добромовний побільшує ввічливість.

6 Твої миротворці хай будуть численні, порадник же твій - один на тисячу.

7 Бажавши мати приятеля, спершу його випробуй - не квапся звірятись на нього;

8 бо буває і друг своєкорисний: він не лишиться при тобі в день горя твого.

9 Буває і приятель, що стає противником і відкриває твою сварливість тобі на сором.

10 Буває ще й друг, що з тобою трапезує, та не лишиться з тобою в день горя твого:

11 добре тобі - він, ніби другий ти, ще й на челядь твою покрикує,

12 а підупадеш, то й обернеться він проти тебе й твого уникатиме обличчя.

13 Від ворогів своїх відступись, а й друзів твоїх бережись!

14 Вірний приятель - міцна захорона: хто знайшов його, той знайшов скарб.

15 Вірному другові немає ціни, і немає ваги, щоб вартість його зважити.

16 Приятель вірний - то лік життя, і його знайдуть ті, що Господа страхаються.

17 Хто Господа страхається - зміцнює свою дружбу: який він сам, таким і друг його буде.

18 Сину, повчання приймай уже замолоду, то й знаходитимеш мудрість аж до сивини.

19 Мов той орач або сіяч, приступай до неї і плодів її добрих очікуй: у праці над нею хай трохи потрудишся, а вже незабаром її плоди споживатимеш.

20 Вона важка для неосвічених, не пристане до неї і легкодухий;

21 каменем бо важучим над ним вона тяжітиме, тож, не гаявши часу, відкине її він.

22 Бо мудрість така, як і її назва; небагатьом вона очевидна.

23 Слухай но, сину, сприйми мою думку, не відкинь моєї поради:

24 встроми свої ноги у пута її, а твій карк - у її нашийник;

25 підстав плечі, щоб нести її, - не гнівайсь на її кайдани;

26 всією душею приступи до неї, чимдуж дороги її пильнуй:

27 вистежуй її, вишукуй її, і спізнати себе вона дасть; а заволодівши нею, не випускай її,

28 бо наостанок ти знайдеш у ній спочинок, і раюванням вона тобі стане,

29 і пута її будуть тобі захистом могутнім, а нашийник її - шати препишні.

30 Золоті бо на ній прикраси, її узи плетені з гіяцинту.

31 Як пишне убрання, її надягнеш і вінець раювання вкладеш на себе.

32 При бажанні, сину, станеш освіченим, а бувши слухняним, будеш і розумним.

33 Злюбивши слухати, тим і навчишся, - вухо нахилявши, станеш мудрим.

34 Будь серед збору старших, а хто мудрий - того тримайся.

35 Слухай охоче кожну побожну розмову, і приповідок розумних не цурайся.

36 Узрієш розумного - вже зрання спіши до нього, а нога твоя хай його пороги оббиває.

37 Вдумуйся у повеління Господні, над завітами його повсякчасно роздумуй; він скріпить твоє серце, і бажана мудрість надасться тобі.