«Благословен єси, о Боже батьків наших, благословенне твоє ім'я по всі віки! Хай небеса тебе благословлять і всі твої створіння по всі віки.» (Книга Товита 8:5)

Книга Сираха 14

Глава:

Зажерливість 1-10; доцільне використання короткого часу 11-19; здобування мудрости 20-27

1 Щасливий муж, у якого на устах нема нечестя, і якого не мучив докір гріхів.

2 Щасливий, кого не винуватить власне сумління, і той, хто своєї надії не втратив.

3 Скнарому серцеві не личить багатство, ані зависливій людині - маєтки.

4 Хто збирає, собі відмовляючи, той збирає набуток для інших, і майном його сторонні будуть розкошувати.

5 Хто недобрий сам до себе - до кого ж добрим він буде? Такий і з власних дібр не зазнає радощів.

6 Немає гіршого, ніж той, хто заздрить собі самому: така бо заплата за злобу його.

7 Коли й чинить він добро, то чинить несвідомо, і наостанку таки злобу свою виявить.

8 Лихий бо той, у кого очі зависні, хто обличчя відвертає, хто людей зневажає.

9 Око скупого не сите тим, що має, - скнарість висушує геть його душу.

10 Лукаве око заздро дивиться на хліб - отож і на власному столі його не має.

11 Мій сину, якщо тільки маєш, добре дбай про себе, а й Господеві чини достойні приносини.

12 Пам'ятай про те, що смерть не забариться і що рішення аду тобі не відкрито.

13 Ще перед кончиною чини добро другові й, скільки спромоги, простягай йому руку й давай.

14 Себе не позбавляй благосної днини, з доброго бажання не пропускай нічого.

15 Невже ти для іншого праці своєї не лишиш, і того, в чім трудився, жеребом не розділиш?

16 Давай і бери - й веселися душею: бо не в аду ж насолоди шукати!

17 Кожне тіло старіється, як і одежа, бо від віку присуджено: смертю помреш.

18 Як лист зелений на дереві рясному: один на землю падає, а другий виростає, - так бо й з родом тілесним та кровним: один умирає, другий народжується.

19 Кожне діло, в якому гнилизна, - щезне, і той, хто його чинить, з ним ізникне.

20 Щасливий муж, який над мудрістю роздумує і здібності розуму свого обмірковує;

21 який розмислює серцем над її дорогами і який над тайнами її розважає.

22 Він слідкував за нею, мов той мисливець, і на її стежках учиняв засідки.

23 Уважно він дивиться крізь її вікно і при її дверях він наслухує.

24 Отаборюється він біля її дому і в її стіни свій кілок забиває.

25 Під її руками своє шатро напинає і мешкає він у житлі щастя.

26 Такий під її опіку дітей своїх поставить і під її гіллям такий спочине.

27 Під її захистом сховається від спеки, а й житиме він у її славі.