«І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.» (Друга книга Самуїлова 1:12)

Книга Сираха 16

Глава:

Добрі діти 1-4; відплата 5-23; лад у світі 24-30

1 Не бажай багато дітей ледачих, і не веселися синами нечестивими.

2 Як їх багато буде, не радій ними, коли вони не матимуть остраху Господнього,

3 Не покладайся на їхнє життя, і не звіряйся на їхню кількість: ліпше бо один, аніж ціла тисяча, і ліпше вмерти бездітним, ніж мати дітей нечестивих.

4 Бо від одного розумного заселиться місто, рід же беззаконних буде спустошений.

5 Багато ось такого бачило моє око, а й від того сильніше чуло моє вухо:

6 на зборах грішників вогонь займається, у неслухнянім народі гнів розпалюється.

7 Не було милосердя над стародавніми велетнями, які збунтувалися із-за власної сили.

8 Не пощаджено місця, де мешкав Лот, - стало бо осоружне з-за своєї гордині.

9 І не помилувано пропащого поріддя, яке було винищене за свої гріхи,

10 ані шестисот тисяч пішаниці, яка згромадилась у своїм жорстокосерді.

11 Навіть коли б був лиш один тугошиїй, то дивно було б, якби лишився безкарним, - бо й милосердя і гнів від Господа, могутнього в прощенні й у вияві обурення.

12 Великий він у милості, великий і у строгості, тож людей він за їхніми ділами судитиме.

13 Грішник з грабунком не втече від нього, а й не буде обманутий терпець благочестивого.

14 Повну волю дає він милосердю своєму, проте кожен одержить заплату за ділами.

15 Господь учинив впертим фараона, який його не визнав, - щоб стали знаними діла його під небом:

16 бо кожному створінню - явне його милосердя, і світло своє, і темряву призначив він людині.

17 Не кажи: «Від Господа сховаюсь, і хто там з висоти мене згадувати буде; - у натовпі великому мене не впізнають, бо що моя душа в безмірному творінні?»

18 Ось небо і небеса небес, безодня і земля тремтять, коли він сходить,

19 а й разом з ними гори та землі основи дрижать від остраху, коли на них він погляне.

20 А над тим бо не міркує ніяке серце - хто коли задумався над його путями?

21 Коли я грішу, ніхто мене не бачить, а коли обманюю потай, хто взнає?

22 А діла справедливости - хто їх розповість? Хто на них чекатиме? Бож завіт, мовляв, далеко.

23 Отак міркує людина, позбавлена розуму, - безглуздий, спантеличений роздумує над дурницями.

24 Слухай же мене, сину, і придбай знання і на мої слова зважай своїм серцем.

25 Ступінь за ступнем відкрию освіту, і в усій докладності звістую знання.

26 Господнім вироком - діла його від первоначала; відразу ж по створенні належно їх розподілено.

27 Впровадив він порядок у діла свої навіки, від самих початків аж до їхніх родів; вони бо не знають ні голоду, ні втоми, і не покидають вони своєї праці.

28 Ані одне з них не зударюється з другим - повік вони не будуть неслухняні його слову.

29 А потім Господь споглянув на землю - і її наповнив благами своїми.

30 Різнородними тваринами він покрив її обличчя, і вони повернуться до неї.