«Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...» (Книга Йова 2:10)

Книга Сираха 17

Глава:

Людина й створіння 1-15; для Бога все явне 17-23; милосердя супроти розкаяних 24-32

1 Господь сотворив із землі людину, а й знову її до неї повертає.

2 Він число днів і пору людям призначив, і надав їм владу над тим, що на землі.

3 Приоздобив їх силою, собі подібною, і за образом своїм утворив їх.

4 Страх перед ними вклав він у всяке тіло, щоб владарювали над звіриною та птаством.

6 Він дав їм розсудливість, язик та очі, вуха та серце - щоб розважати.

7 Розумною наукою він їх наповнив, - що добре і що зле, вказав він їм.

8 Світло вклав він у їхні серця, щоб їм появити діл своїх велич.

10 Хвалитимуть вони його ім'я святе, оповідаючи про діл його велич.

11 Він їм надав так само й розуміння - життєвий закон передав їм у спадщину.

12 Уклав він із ними вічний союз, навчивши їх судів своїх.

13 Очі їхні бачили велич його слави, а вуха їхні чули голос його слави.

14 Сказав їм: «Бережіться всякої несправедливости!» - і дав кожному з них заповіді щодо ближнього.

15 Їхні путі перед ним завжди - від його очей скритись не можуть.

17 Вождя настановив він кожному народові, але часткою Господа є Ізраїль.

19 Усі діла їхні перед ним - як сонце; очі його безнастанно на їхніх дорогах.

20 Не сховались від нього їхні кривди, і всі гріхи їхні - перед Господом.

22 Милостиня мужа - як печать при ньому, і добродійство людини береже він, мов зіницю ока.

23 А по тому він устане і їм відплатить, - що вони заслугували, воздасть їм поголовне.

24 Та тим, які каються, він змогу дає повернутись, втішає тих, які втратили надію.

25 Навернися до Господа й покинь гріхи; молися перед ним і зменшуй упадки.

26 Повернись до Всевишнього, відвернись від неправди і понад усе не терпи гидоти.

27 Хто ж буде хвалити Всевишнього в аді замість тих живих, які віддають йому шану?

28 Від померлого, якого немає - і хвала не існує: хвалитиме Господа - живий та здоровий!

29 Яка ж велика милість Господня і прощення тим, що навертаються до нього!

30 Бо чоловік не може в собі всього мати, тому що син людський - не безсмертний.

31 Що ясніше за сонце? А й воно затемнюється. Тіло ж і кров - ті про зло лиш міркують.

32 За силами небесних висот він наглядає, сукупність же людська - земля лиш та попіл.