«Щасливий муж, у якого на устах нема нечестя, і якого не мучив докір гріхів. Щасливий, кого не винуватить власне сумління, і той, хто своєї надії не втратив.» (Книга Сираха 14:1-2)

Книга Сираха 20

Глава:

Мовчазний та говіркий 1-8; парадокси 9-12; себелюбство дурного 13-17; належна мова 18-26; приповістки 27-31

1 Буває докір, та несвоєчасний; буває й мовчазний, але розумний.

2 Ліпше зганити, аніж нагніватись.

3 Хто признається, той втрати уникне.

4 Що скопець, який силкується дівицю вінця позбавити, так і той, хто силою заводить правосуддя.

5 Не одного мовчазного вважають за мудрого, а багатомовного раз-у-раз ненавидять.

6 Дехто мовчить, бо не має відповіді; а інший мовчить, бо знає свою пору.

7 Мудрий мовчить до слушного часу, а балакун і безглуздий - не вважають на пору.

8 Хто цокотить занадто, той врешті обридне; хто накидується, той знавісніє.

9 Часом у злиднях пощастить людині, а часом і знахідка - немов утрата.

10 Буває гостинець, що для тебе безкорисний, а буває й гостинець, який віддає подвійно.

11 Буває, що з-за слави стається пониження, тоді як дехто підносить голову й у злиднях.

12 Дехто купує багато й ніби дешево, насправді ж платить за те аж усемеро.

13 Мудрий словами робить себе приємним, а в дурного й чемність іде намарно.

14 Гостинець дурня не дасть тобі користи, бо очі в нього жадібні за те взяти всемеро.

15 Дає він мало, а дорікає багато, роззявляючи рота, немов той окличник; сьогодні позичить, а взавтра вже й домагається, - ну й осоружна ж отака людина!

16 Дурень твердить: «Нема в мене друзів, немає й вдячности за мої добродійства;

17 їдуни мого хліба - язики невдячні.» Як же часто й громадно сміються з нього!

18 Ліпше послизнутись на підлозі, аніж язиком; падіння лихих ось так зненацька й стається!

19 Осоружна людина, недоречна мова - ось таке завжди на устах невігласів.

20 З дурного уст приповідки не приймають, - він бо її не каже своєчасно!

21 Декого стримує від гріхів убозтво, тож, спочиваючи, він не зазнає докорів сумління.

22 Дехто сам собі погубитель із-за соромливости, з-за якогось дурня сам себе занапащує.

23 Дехто з-за соромливости пообіцяє щось другові, - а й зробить собі з нього даремно ворога.

24 Брехня для людини - це ганебна пляма, вона - раз-у-раз на устах невігласів.

25 Ліпше злодій, ніж безнастанний брехун; а втім, вони обидва успадкують погибель.

26 Звичка до брехні - нечестя для чоловіка і ганьба при ньому довготривала.

27 Мудрий словами пошану до себе збуджує, розумний чоловік - вельможам довподоби.

28 Хто землю обробляє, той урожай свій збільшить, і хто вельможам довподоби, тому простять несправедливість.

29 Гостинці й дарунки засліплюють очі мудрих і, як гнуздечка в роті, відводять набік докори.

30 Схована мудрість і скарб незримий - яка з одного і другого користь?

31 Ліпше чоловік, що глупоту свою ховає, аніж чоловік, що ховає свою мудрість.