«Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх! Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.» (Книга Второзаконня 32:1-2)

Книга Сираха 27

Глава:

Про купців 1-3; розмова виявляє людей 4-10; заклик стерегтися дурного 11-15; зрада таємниці 16-21; пересторога від підступу 22-30

1 Багато людей грішать із-за користи: розбагатіти прагнучи, стають немилосердними.

2 Кілок між щілини каміння вбивається, а між продаж та купівлю прокрадається гріх.

3 Хто в острахові Господньому не тримає себе ревно, то хата в такого незабаром розвалиться.

4 Коли решето трусять, висівки залишаються, - так і хиби чоловіка в його розмові.

5 Піч випробовує ганчарське начиння - людину випробовує її розмова.

6 З плоду дерева праця над ним виявляється, думка ж людського серця - із слова.

7 Мужа не хвали, поки він ще не висловився, бо щойно словом людина випробовується.

8 За правдою гнавшись, її досягнеш і в неї зодягнешся, мов у шати препишні.

9 Птахи живуть із собі подібними - правда повертається до тих, що чинять правду.

10 Лев учиняє на здобич засідку, а й гріх - на тих, що несправедливість коять.

11 Розмова благочесного - повсякчасна мудрість, безумний же змінюється, наче той місяць.

12 З нерозумними бувши, зважай на час, а бувши з розумними - будь якнайдовше.

13 Осоружне те, що варнякають дурні, а й сміються вони у гріха розкошуванні.

14 Як базіка нагромаджує клятви - стає волосся дуба, а як почне сперечатись - вуха затуляти треба.

15 Викликає кровопролиття сварня бундючних, - лайку їхню гидко слухати.

16 Хто тайни розголошує - втрачає довір'я, і друга собі він більш не знайде.

17 Друга люби і на нього звіряйсь, та, розголосивши його тайни, вже за ним не женись;

18 бо як людина втрачає свого небіжчика, так і ти втрачаєш твого ближнього дружбу,

19 і як випустив єси з рук своїх птаха, так і друга ти втратив - не впіймати більше!

20 Не женися за ним, бо вже він далеко: мов сарна із сітей, утік він.

21 Бо на рану є перев'язка, і на лайку - примирення, та немає надії для того, хто зраджує тайну.

22 Хто прижмурює око, той лихо кує, і вже годі його відвернути від того.

23 Перед очима твоїми уста його солодкі, він буде твої слова подивляти, та потім мову свою перекрутить і в твоїх же словах знайде він згіршення.

24 Многе мені осоружне, та ніхто так, як оцей; а й Господеві стане він осоружний.

25 Хто підкидає камінь - собі ж на голову кидає; призводить до рани удар зрадливий.

26 Хто яму копає - у неї впаде; хто сіть розставляє - впіймається в неї.

27 Хто чинить погане - воно впаде на нього, так що й сам не взнає, звідкіль воно нагрянуло.

28 Глум і наруга - для гордовитого; та й помста, мов лев, чигає на нього.

29 У сітку потраплять ті, що раді падінню побожних: муки їх жертимуть ще перед смертю.

30 Гнів та пересердя - речі мерзенні: уділом вони чоловікові грішному.