«Нехай Господь дасть вам, і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа! І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос та плакали.» (Книга Рут 1:9)

Книга Пророка Єзекиїла 33

Глава:

Пророк на варті 1-9; Господь не хоче смерти грішника 10-20; падіння Єрусалиму 21-22; руїна краю 23-33

1 Надійшло до мене таке слово Господнє:

2 «Сину чоловічий! Промов до твоїх земляків і скажи їм: Коли я пошлю меч на якусь землю, а люди тієї землі візьмуть із-між себе чоловіка та й поставлять його за вартового в себе,

3 і він побачить меч, що йде на землю, та й затрубить у трубу й остереже людей,

4 і коли хтось почує звук труби, але не зважатиме на нього, і меч надійде і його захопить, - то кров його упаде на його голову.

5 Він чув звук труби, але не зважав на нього: кров його буде на ньому. Той же, хто зважав, урятував життя своє.

6 Коли ж вартовий побачить меч і не затрубить у трубу, і люди не будуть остережені, і прийде меч та й забере в когось із них життя, то той умре за свою провину, але (відповідальности за) кров його я буду вимагати з руки вартового.

7 Отже, й тебе, сину чоловічий, поставив я вартовим над домом Ізраїля, щоб ти, як почуєш з моїх уст слово, остеріг їх від мене.

8 Коли я скажу безбожникові: Безбожнику, ти вмреш! - і ти не скажеш нічого, щоб відвернути безбожника від його поведінки, то він, безбожник, умре за свою провину, але (відповіді за) кров його я буду вимагати від тебе.

9 Коли ж ти остеріг безбожника, щоб він відвернувсь від своєї поведінки, і він від неї не відвернувся, то він умре за свою провину, а ти врятував свою душу.

10 Ти ж, сину чоловічий, скажи домові Ізраїля: Ви все говорите: Проступки наші і гріхи наші тяжать над нами, і ми через них гинемо. Як нам жити?

11 Скажи їм: Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?

12 Ти ж, сину чоловічий, промов до твоїх земляків: Праведність праведного не врятує його, коли він провиниться, і безбожність безбожного не пошкодить йому, коли він навернеться від своєї безбожности. Праведник, коли згрішить, не зможе залишитися живим за свою праведність.

13 Коли я скажу праведникові: Ти будеш жити, - а він, поклавшись на свою праведність, заходиться чинити зло, то йому не згадаються усі його праведні учинки, і він помре за зло, яке чинив.

14 А коли я скажу безбожникові: Ти мусиш умерти! - він же навернеться від своїх гріхів і почне чинити суд і справедливість,

15 зверне заставу, віддасть награбоване, ходитиме в законах, що ведуть до життя, зла більше не буде чинити, - то він напевне не вмре, - він житиме.

16 Ні одного гріха, які вчинив, йому не згадають більше: він почав творити суд і справедливість, і буде жити.

17 А твої земляки говорять: Не по правді чинить Господь, - тим часом як самі вони чинять не по правді.

18 Коли праведник відвернеться від своєї праведности й заходиться чинити зло, він за те вмре.

19 А коли безбожник навернеться від своїх гріхів і стане чинити суд і справедливість, то він за те буде жити.

20 А ви говорите: Не по правді чинить Господь! Я судитиму вас, доме Ізраїля, кожного за його вчинками.»

21 Дванадцятого року, п'ятого дня десятого місяця нашого вислання, прибув до мене один утікач із Єрусалиму і звістив: Узято місто!

22 Та ще ввечорі напередодні перед приходом утікача найшла була на мене рука Господня, розтуливши мені уста саме, як той уранці прибув був до мене. Уста мої розтулились, і я не був більше німим.

23 І надійшло до мене таке слово Господнє:

24 «Сину чоловічий! Мешканці тих руїн на Ізраїльській землі мовлять ось яке: Авраам був один і одержав цю землю в посілість, а нас багато: тож нам належиться земля в посілість.

25 Отже, скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров'ю, підводите очі ваші на бовванів і проливаєте кров, - та й хочете одержати в посілість землю?

26 Ви спираєтесь на ваші мечі, коїте гидоти, знечещуєте один у одного жінок, - та й хочете одержати в посілість землю?

27 Ось як маєш їм сказати: Так говорить Господь Бог: Клянусь, як от живу я! Ті, що живуть у руїнах, поляжуть від меча; тих, що на полі, віддам на здобич звірю; а ті, що по твердинях та печерах, помруть від чуми,

28 Я зроблю країну безлюдною пустинею, і прийде кінець її гордій могутності. Гори Ізраїля лежатимуть пустинею, ніхто не буде більше ними проходити.

29 І взнають, що я - Господь, як зроблю країну безлюдною пустинею, за всі їхні гидоти, що вони коїли.

30 Щождо тебе, сину чоловічий, то ось твої земляки розмовляють про тебе попід мурами та в дверях коло домів у себе; один до одного, і брат до брата кажуть: Ходім, послухаймо, яке слово вийшло від Господа!

31 І вони приходять до тебе гуртом і сідають перед тобою - люд мій! - і слухають твої слова, але не виконують їх. Брехня в них на устах, серце їх уганяє за наживою.

32 І ось ти в них, мов співак забавний, що має гарний голос ще й на струнах доладу перебирає. Вони слухають твоє слово, але не виконують його.

33 А як воно справдиться, -ба воно вже й справджується, - тоді зрозуміють, що між ними був пророк.»