«Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш! Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори» (Книга Псалмів 3:4-5)

Біблійний словник

А
Абат (сирійськ. "отець") - (кат.) настоятель чоловічого монастиря

Авва – значить батьку (арамейське слово у грецькій вимові). Характеристичне молитовне звернинням Господа Ісуса і перших християн.

Августін Аврелій (354-430) - христ. теолог, філософ, один з Отців церкви. Твори: "Сповідь", "Про Град Божій".

Авраам (євр. батько багатьох) - (бібл.) патріарх, шанований в іудаїзмі, християнстві та ісламі (Ібрахим). Вважається праотцем євреїв (через Ісаака), та арабів (через Ісмаїла).

Автокефалія (грецьк.) - (прав.) адміністративне самоврядування, незалежність помісних церков.

Агнець - то переможна жертва (у Старому Завіті ягня – найчастіше згадувана жертовна тварина. Символ невинності і безпомічності.).

Агнець Божий – За словом Предтечі (Ів. 1:29). Ісус - Агнець Божий, що бере геть гріх світу.

Агапіт Печерський (пом. 1095) - святий Києво-Печерської лаври, що прославився як чудесний та некорисливий цілитель.

Агасфер - (христ.) персонаж середньовічної легенди, що відмовив Христу у відпочинку по дорозі на Голгофу, був за це приречений Богом на вічне блукання світом.

Адам (євр. червона земля) - згідно з Біблією, перша людина, створена Богом.

Академія духовна - (христ.) учбовий заклад, що надає вищу духовну освіту.

Акафіст (грецьк. несидячий) - (прав.) церковний гімн.

Алілуя (євр. хваліть Господа) - хвалебний прислів в іуд. та христ. богослужінні.

Амінь – нехай так буде (на правду).

Амвон (грецьк.) - (прав., кат.) підвищене місце у храмі, з якого читаються Євангелія, проголошують проповіді.

Аналой (грецьк.) - (прав.) стіл, на який під час богослужіння кладуть Євангеліє, хрест та ікони.

Ангели (євр. посланці, грецьк. вісники) - (іуд., христ., ісл.) безтілесні істоти, посередники між Богом та людьми. Виділяють 9 ангельських чинів або ступенів, відповідно до місця, яке вони займають в оточенні Бога.

Андрій Первозваний (1 ст. н.е.) - апостол, один з найближчих учнів Христа, вважається покровителем Русі.

Анімізм (лат. душа, дух) - віра в існування душ та духів.

Антихрист (грецьк) - (христ.) назва всіх супротивників Христа і християнства, а особливо того з них, хто має панувати на Землі перед кінцем світу і буде переможений Христом.

Антоній Великий (ІІІ ст.) - святий, засновник християнського чернецтва.

Антоній Печерський (983-1073) - прав. святий, засновник Києво-Печерської лаври.

Апокріфи (грецьк. відреченні) - твори іудейської та ранньохристиянської літератури, що не були введені до канону.

Апостоли (грецьк. посол) - (христ.) перші проповідники Євангелія, вузьке значення - 12 найближчих учнів Христа.

Апостол народів – Св. Павло, що помер у Римі мученицькою смертю в час Неронового гоніня (64 – 68 рр.), може, 67 року, належить до найвизначніших постатей та авторів Н. Завіту.

Апофатичне (грецьк. заперечне) богослов`я - вчення про пізнання Бога шляхом заперечення невластивих йому предикатів.

Армагедон (євр.) - біблійна назва місця вирішальних битв.

Арон – Первосвященик і родоначальник старозавітного священства.

Архангели (грецьк.) - один з чинів ангелів.

Архідиякон (грецьк. старший служитель) - духовний сан, старший серед дияконів, помічник єпископа при богослужінні.

Архієрей (грецьк. старший священик) - (прав.) назва вищих церковних ієрархів з чорного духовенства (єпископів, митрополитів, патріархів).

Архімандрит (грецьк. начальник монастиря) - (прав.) вищий перед єпископом чернечий чин в церковній ієрархії. Аскетизм (грецьк) - вправи для доброчесного життя, самообмеження, відмова від життєвих благ. До аскетичних вправ відносять піст, послух, целібат, жебрацтво, юродство, відлюдництво, обітниці мовчання, носіння вериг, власяниць та ін. А. в різних формах притаманний всім релігіям.
Б
Бiблiя (грецьк. книги) - Святе письмо в християнствi. Складається зi Старого (Вєтхого) та Нового завiтiв.

Бiс - злий дух, що мучить людей та тварин.

Бiснуваті - таємничі недуги для яких не знаходили природного пояснення, а причиною важали ділом бісів.

Благовiщення - (христ.) свято на честь сповiщання архангелом Гавриїлом Богородицi таємницi непогрiшного зачаття та втiлення вiд неї Бога-Сина.

Благодать - (христ.) дар Бога людинi, що проявляє себе, перш за все, в можливостi спасiння.

Благочестя - втiлення в життi людини вимог вiри, дотримання заповiдей певного вiровчення.

Блаженство - (христ.) найвище щастя, яке людина здатна досягти у раю.

Бог - надприродна духовна iстота, творець свiту.

Бог-Отець - див. Трiйця.

Бог-Святий Дух - див. Трiйця.

Бог-Син - див. Трiйця.

Богородиця - (прав., кат.) почесне iменування Пресвятої Дiви Марiї.

Богослов'я (теологiя) - систематичне викладення i тлумачення релiгiйного вчення, а також повна сукупнiсть дисциплiн, які визначають своїм предметом Бога, або релiгiю.

Богослужiння - складовий елемент релiгiйного культу, сукупнiсть священних дiянь, звернених до Бога або божеств i регламентованих канонами певної релiгiї або конфесiї.

Богохульство - виказування неповаги до Бога, догматiв та обрядiв певної релiгiї.

Божество - духовна iстота, Бог.

Брати Господні – перші послідовники Ісуса Христа.

Братства - рiзнi види христ. або релiгiйних об'єднань.

Брестська унiя (1596 р.) - унiя православної церкви в Українi та в Бiлорусi з католицькою на умовах прийняття кат. догматики i пiдпорядкування Ватикану при збереженнi прав. обрядовостi.

Буття - опис створення Богом світу.

Булла (лат. кулька, печатка) - назва документiв, які мають печатку Папи Римського.
В
Ваал, Баал (фінік. володар) - головний бог фінікійської релігії.

Варфоломіївська ніч - ніч 24 серпня 1572 року, підчас якої фр. католики провели криваву розправу над гугенотами.

Ватикан - теократична держава на території Риму, на чолі якої стоїть Папа Римський. У В. знаходиться його резиденція, кат. святині.

Вельзевул - (єванг.) демон.

Вівтар - жертовник, (христ.) стіл для приготування жертви та частина храму, де він знаходиться. В православних храмах В. як правило відділений від іконостасом.

Вікарій (лат. заступник) - (христ.) замісник (або помічник) духовної особи.

Вінчання - (христ.) здійснення таїнства шлюбу.

Віра - безсумнівна впевненість, переконаність в чомусь.

Вірні - (христ.) ті, що прийняли хрещення і належать до церкви.

Віровчення - система поглядів прихильників певного релігійного напрямку, церкви, що як правило, включає догматику, основні принципи теології та ін..

Віросповідання - належність людини до певного релігійного напрямку, організації (церкви, громади).

Вісаріон (Сергій Тороп, н. 1951 р.) - засновник Церкви Останнього Завіту.

Віфлеєм - нині Бейт-Лахм, місто, де згідно з Євангеліями, народився Ісус Христос.

Визволення - основна тема новозавітної проповіді: відкуплення і спасіння.

Волхви (санскр. `вал` - `горіти, світити`) - 1) (бібл.) східні мудреці, 2) (слов.) чарівники, віщуни.

Воскресіння - 1) В. Ісуса Христа - центральна подія Євангелій (див. Пасха); 2) В. мертвих - подія, пов'язана з кінцем цього світу.

Вселенські собори - (прав., кат) зібрання вищого духовенства християнської церкви, що відбувались в ІV - VІІІ ст. (всього сім); більш пізні зібрання визнаються В.с. лише католицькою церквою.
Г
Гавриїл - один з архангелів; в християнстві вважається, що він благовіствував про народження Ісуса Христа.

Галати - мешканці малоазійської провінції або краю Галатії, де св. Павло проповідував.

Геєнна (євр.) - (іуд., христ., ісл.) - одне з позначень пекла, синонім вічної загибелі грішників.

Греки і гелленісти - греками звуться в Н. Завіті не тільки греки, а й усі люди грецької мови чи культури (римляни, мешканці Малої Азії, Єгипту тощо).

Георгій-Побідоносець (кінець ІІІ ст.- 303) - один з найбільш шанованих христ. святих великомучеників.

Гностицизм (від грецьк. знання) - релігійно-філософські та містичні вчення пізньої античності. Розрізняють християнський, іудейський та язичницький Г.

Голгофа (арам. череп) - пагорб поблизу Єрусалима, місце прилюдних страт і розп'яття Ісуса Христа.

Гомілетика - (христ.) богословська дисципліна, що викладає мистецтво проповіді та церковного красномовства.

Господь - див. Бог.

Греко-католицькі церкви - церковні організації, що підпорядковані Ватикану, але зберігають православну обрядовість. Гк.Ц. існують в Україні, Білорусії, Ефіопії та інших країнах. Див. Уніатство.

Гріх - порушення заповідей, або інших релігійних законів.

Гріхопадіння - (бібл.) первородний гріх людства, порушення Адамом та Євою заборони Бога вживати плодів з дерева пізнання добра та зла в Едемському саду.
Д
Давид - бібл. цар (в 1055-1015 рр. до н.е.), батько Соломона, автор псалмів.

Дванадесяті свята - (прав.) дванадцять головних свят року (крім Пасхи).

Демон (грецьк.) - в давньогрецькій міфології уособлення злої або (рідше) доброї сили, що може впливати на долю людини; в християнстві та інших релігіях - злий дух.

Десятина - (христ.) церковний податок у розмірі десятої частини від усіх доходів на користь храма та духовенства.

Десять заповідей, Декалог - (бібл.) заповіді дані Богом Мойсею на горі Синай, релігійно-моральний кодекс, що лежить в основі іудаїзму та християнства.

Диявол (грецьк. брехун) - злий дух, уособлення зла. Цей або подібні образи відомі в іудаїзмі (Сатана), в християнстві, ісламі (Шайтан або Ібліс), в буддизмі демон Мара), у слов`янській (Чорт) та інших міфологіях.

Диякон (від грецьк. служитель) - (христ.) найнижча ступінь священства, помічник пресвітера або архієрея у проведенні богослужіння.

Діафізіти - християни, які на відміну від монофізітів дотримуються вчення про дві природи Христа - божествєну та людську, до Д. належать православні, католики та протестанти.

Діва Марія, Богородиця, Богоматір, Мати Божа, Мадонна - (єванг.) непогрішна мати Ісуса Христа.

Діяння Апостолів - друга частина твору Луки, яка з Євангелієм за Лукою становить цілісність, веде далі оповідь як Євангеліє пішло з Єрусалиму по всій Юдеї і Самарії аж до краю землі. Догмати (від грецьк. вчення) - основні положення віровчення певної релігії або конфесії, що не підлягають сумніву і не потребують доведення.

Докази буття Бога - спроби раціонального обгрунтування тези про існування Бога. Головні з них: космологічний, онтологічний, телеологічний, історичний та моральний.

Друге пришестя - сформульоване в христ. Символі віри уявлення про майбутній прихід Ісуса Христа на землю для Страшного суду і тисячолітнього царства.

Дух - 1) в багатьох релігійних та філософських системах складова і визначальна частина живої (або тільки людської) істоти; 2) безтілесна істота, ієрархічно нижча від божеств; розрізняють злих та добрих Д.; 3) Див. Бог-Святий Дух, Трійця.

Духовенство - в багатьох релігіях - група служителів культу.

Духовний - 1) той, що має відношення до духу (1); 2) пов`язаний з духовенством, або ширше - з релігією; 3) безтілесний. 4) алегорично поняття 'Д', 'духовність'. вживаються в різних контекстах.

Душа - частина живої істоти, пов`язана з духом та тілом. В більшості релігійних вчень, крім буддизму та деяких інших, Д. вважається безсмертною.
Е
Едем - (бібл.) земний рай, де жили до гріхопадіння Адам та Єва.

Екклезіаст - назва однієї з книг Старого Завіту, приписується царю Соломону.

Екклезіологія (грецьк.) - (прав., кат.) богословське вчення про церкву.

Екуменічний рух (від грецьк. населений світ) - започаткований в 1910 р. рух за взаємопорозуміння, співробітництво та об'єднання християнських конфесій.

Енцикліка (грецьк. загальний, круговий) - послання Папи Римського.

Есхатологія (грецьк.) - релігійне вчення про кінечність теперішнього світу.

Ефесяни - Ефес був найважливішим містом Малої Азії.
Є
Єва (від євр. джерело життя) - (бібл.) перша жінка, створена Богом з ребра Адама.

Євангелія (від грецьк. блага вість) - воскресіння Ісуса Христа. Виділять чотири канонічних і багато апокрифічних Є.

Євангелісти - автори канонічних Євангелій: Матвій, Марк, Лука та Іоанн.

Євхаристія (грецьк.) - (христ.) церковне таїнство, якого хліб та вино пресущетвляються на Тіло та Кров Ісуса Христа (Святі Дари), яких причащаються вірні під час літургії.

Єпархія (грецьк.) - (христ.) адміністративно-територіальна одтниця церкви, керована архієреєм.

Єпископ (грецьк. `наглядач, охоронець`) - вищий духовний сан в багатьох христ. церквах, узагальнена назва всіх архієреїв.

Єпітимія, епітимія (від грецьк. `кара`) - (христ.) церковне покарання за скоєний гріх.

Єресі (грецьк. відбір) - вчення, що відхиляються від офіційної доктрини церкви у питаннях догматики, культу та організації.

Єрусалим - давнє місто на Близькому Сході, історично пов`язане з іудаїзмом, християнством та ісламом, де зберігаються святині цих релігій.

Єрусалимський храм - побудований Соломоном у 950 р. до н.е. за взірцем скинії. В 70 р. н.е. другий Є.х. був зруйнований римськими легіонерами, прообраз християнського храму.
Ж
Жертвопринесення - обряд принесення дарів Богу, богам, святим та духам. Ж. є складовою частиною більшості релігій.

Жерці - в політеїзмі служителі культів, посередники між людьми та богами і духами.
З
Завіт - (бібл.) сакральний союз Бога з народом або людством.

Заклинання - див.замовляння.

Замовляння, заговори, заклинання - тексти, що використовуються в магічній практиці, а також обрядове їх промовляння.

Заповіді - заборони або обов'язки, які мають сакральний характер.

Затворництво - (христ.) вид аскетизму, позбавлення себе спілкування з людьми задля молитовного звернення до Бога. З. існує також в інших релігіях.
І
Ігумен (грецьк. той, що керує) - (прав.) настоятель монастиря (або його помічник).

Ідол (грецьк.) - зображення божества, об'єкт поклоніння в язичництві.

Ієрархія (грецьк.) - структура та субординація церковної організації.

Ікона (грецьк. образ) - (прав., кат., буд.) зображення святих та шанованих в релігійній традиції осіб для духовного спілкування віруючих з ними.

Іконостас (прав.) - спеціальна стіна з розташованій на ній іконами, що відділяє вівтар від середнього храму.

Інаугурація (від лат. посвячую) - урочиста церемонія возведення на престол нового Папи Римського або введення на посаду нового глави держави.

Індульгенція (лат. милість) - (кат.) грамота про відпущення гріхів, видана Папою Римським.

Ініціація (лат.) - обряд посвячення.

Інквізиція (лат. розшук) - трибунал католицької церкви, створений в ХІІ ст. для боротьби з єресями.

Інок - чернець.

Іоанн Богослов - один з 12 апостолів, вважається автором одного з Євангелій, трьох Послань та Апокаліпсису (див. Новий Завіт).

Іоанн Хреститель - (єванг.) пророк, що шанується в християнстві як предтеча та хреститель ІсусаХриста.

Іпостась (грецьк. сутність, основа) - в христ. одна з подоб (осіб)Трійці.

Ісус Христос - (христ.) уособлення другої іпостасі Трійці, Син Божий, Боголюдина.

Іудаїзм - національна монотеїстична релігія євреїв, виникла в 2 тис. до н.е., священий текст І. - Тора.

Іуда Іскаріот - (єванг.) учень Христа, який зрадив вчителя.
Й
Йона - пророк якого проковтнула велика риба.
К
Кадило - (іуд., христ.) металева чаша, заповнвана ладаном або інщими ароматичними речовинами, використовується під час богослужіння.

Канон (грецьк. палиця, переносно правило) - 1) (христ.) церковне правило; 2) затверджене церквою зібрання священних книг; 3) цикл церковних співів з 9 пісень; 4) основна частина літургії.

Канонізація (від лат. узаконюю) - (христ.) акт причислення церквою подвижника віри та благочестя до святих певної конфесії.

Капела (італ. каплиця) - (кат., англік.) споруда, або частина храму для приватних богослужінь та зберігання реліквій.

Капелан - (кат.) військовий священик(одне зі значень).

Капище - місце поклоніння та жертвопринесення язичницьким богам.

Капітул - (кат.) назва керівної ради при єпископі або в чернечому ордені.

Каплиця (італ.) - невелика христ. молитовна споруда без вівтаря.

Капуцини (від італ. гостроверхий каптур) - (кат.) чернечий орден створений в 1525 році в Італії.

Кардинал (лат. головний) - другий після Папи титул єпископа в католицькій ієрархії.

Кармеліти - (кат.) чернечий орден, заснований в 1156 р. хрестоносцями, які оселилися на г. Кармель в Палестині.

Катехізис (грецьк.) - (христ.) стисле викладення вчення церкви у вигляді запитань та відповідей.

Католицизм (від грецьк вселенський) - напрямок в християнстві (з 1054 р.). На чолі католицької церкви стоїть Папа Римський, суверен теократичної держави Ватикан.

Келія (від лат. кімната) - помешкання для проживання ченців на території монастиря.

Києво-Печерська лавра - один з перших на Русі прав. монастирів, заснований Антонієм Печерським бл. 1051 р.

Кінець світу - майбутня подія, що згідно з віровченнями багатьох релігій та конфесій має стати завершенням цього і початком нового етапу існування людства. Див. Апокаліпсис.

Клариски - (кат.) жіночий чернечий споглядально-затворницький орден, заснований св. Кларою (1193 - 1253).

Клір (грецьк. жереб) - (христ.) узагальнена назва священнослужителів церкви.

Клірос (грецьк. частина) - (христ.) підвищення в храмі перед вівтарем, місце хору та читців.

Ковчег - 1) (бібл.) корабель Ноя; 2) (прав.) дарохранильниця - предмет євхаристичного культу - окута металом дерев'яна скриня для зберігання освяченого хліба.

Ковчег завіту - головна святиня іудаїзму, являла собою окуту золотом дерев'яну скриню, в середині якої зберігалися скрижалі з десятьма заповідями, жезл Аарона та посуд з манною; його було нібито знищено під час руйнування Єрусалимського храму.

Конкордат (лат.) - угода між Папою Римським та урядом певної держави, що визначає умови діяльності католицької церкви на території цієї країни.

Консисторія (лат. співприсутність) - (христ.) орган церковного управління.

Конфесія (від лат. визнання, сповідь) - релігійний напрямок певного віросповідання, який має свою догматику, культ та організаційну структуру.

Конфірмація (від. лат. зміцнення) - 1) кат. таїнство миропомазання; 2) (прот.) акт свідомого прийняття віри молодою людиною (14-16 років) та входження до церкви (громади).

Культ релігійний (від лат. догляд, поклоніння) - богослужіння, обряди, молитви, жертвопринесення, свята, містерії, а також храми та предмети, які застосовуються в обрядовій практиці.
Л
Лавра (грецьк.) - (прав.) назва вельми шанованих чоловічих монастирів.

Ламання хліба - так спершу звалося Таїнство Євхаристії.

Лука - третє Євангеліє написав Лука, лікар і товариш св. Павла.

Літургія (грецьк. спільна справа) - (христ.) богослужіння, під час якого сповнюється таїнство причастя.

Лютер Мартін (1483-1546) - діяч нім. Реформації, засновник лютеранства та один з ідеологів протестантизму.

Лютеранство - напрямок в протестантизмі, започаткований М.Лютером в ХVІ ст.

Любов - слово любов Бог явив людям у Сині своїм, який навчає нас, що любов до Бога і любов до ближнього - "найбільша й найперша заповідь."

Люцифер - одне з імен Диявола.
М
Магія (грецьк.) - дії та обряди, які мають на меті вплив на людину чи ситуацію за допомогою надприродних властивостей мага, заклинання, символіки та ін.. Розрізняють білу (т. зв. корисну) і чорну (шкідливу) М.

Мараната - арамейський вислів, що означає Господь наш іде або: Господи наш прийди.

Марко - автор найпершого писаного Євангелія, співпрацівник апостолів Петра і Павла.

Матей - автор другого Євангелія.

Медитація (від лат. роздум) - духовна практика в різних релігіях - полягає в зосередженні уваги на об'єкті, ідеї, образі, що призводить до розчинення в них, або, навпаки - концентрація на відсутності образа, на припиненні всіх думок.

Медіум - в містицизмі та окультизмі людина зі специфічною чутливістю, що дозволяє їй спілкуватись з духовними істотами та душами померлих.

Меса - (кат.) літургія.

Месія (від староєвр. помазання) - (бібл.) очікуваний з часів Старого Завіту спаситель єврейського народу і всього людства. Християне вважають М. Ісуса Христа.

Микола Чудотворець (260-343) - (христ.) святий, архієпископ м.Міри в Лікії, ще за життя відомий своїми чудесами.

Мир - у кого все гаразд, той у мирі. Біблійний мир - не сама відсутність війни чи незгоди; це добробут, головно ж - повнота Божих благ.

Миро (від грецьк. пахуче масло) - (прав., кат.) речовина, що вживається при здійсненні таїнств та обрядів.

Миропомазання - (прав., кат.) одне з семи таїнств, в католицизмі проводиться одноразово над 7-12 річними дітьми (конфірмація).

Миряни - віруючі, члени релігійної громади, церкви,що не не наділені саном (на відміну від кліру) і не належать до чернецтва.

Митрополит (грецьк.) - (прав.) вищий сан або другий після патріарха чин в церковній ієрархії.

Михаїл (євр. рівний Богові) - архістратіг, архангел, що стоїть на чолі ангельського воїнства.

Містерії (грецьк. таїнство) - таємні культові обряди давнього світу, до яких допускалися лише посвячені.

Мойсей (бл. ХІІІ ст. до н.е.) - біблійний пророк, один із засновників іудаїзму, що отримав від Бога і передав єврейському народу скрижалі з десятьма заповідями. Вважається, що саме М. записав "Тору".

Молитва - звернення до Бога, святих, духів та інших осіб та сил, шанованих в різних релігіях.

Монастир (грецьк. житло усамітнених) - громада ченців, що живе за певним статутом та комплекс будівель, що належать громаді. М. існують в православ`ї, католицизмі, буддизмі та деяких інших релігіях.

Монотеїзм (грецьк. єдинобожжя) - поклоніння єдиному Богу.

Мормони - члени Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів.

Мощі - шановані в православ'ї та католицизмі тіла святих (або їх рештки), що збереглися нетлінними тривалий час.
Н
Нагорна проповідь - проповідь Ісуса Христа, передана в Євангеліях (Мв. 5-7, Лк. 6). Основний зміст Н.п. - це викладений у формі заповідей, блаженства новозавітний закон.

Надія - тих, яких у наш час називають невіруючими, св. Павло називає людьми "без надії"; особливо в обличчі смерті. Придметом надії є спасіння.

Ной - вибраний із людей якого Бог врятувавв від потопу.

Новий завіт - друга частина Біблії, складається з 4-х "Євангелій", "Діянь апостолів", "Послань апостолів"(22 книги) та "Одкровення. Іоанна Богослова" ("Апокаліпсис"). Упорядкований в ІV ст.
О
Оглашенні - (христ.) люди, що готуються прийняти хрещення.

Одкровення - в монотеїстичних релігіях те, що Бог відкриває людям через природу, совість, явлення Себе (Мойсею на г. Синай та людям в особі Ісуса Христа), знамення, чудеса, повідомлення волі через ангелів та пророків. О. - це також жанр іуд. та христ. літератури (див. Апокаліпсис).

Оракул (від лат. говорити) - у давніх греків та римлян слова пророцтва, отриманого від божества та місце, де воно отримане. Пізніше О. - віщун, той, хто тлумачить пророцтва.

Оранта (від лат. та, що молиться) - один з іконографічних образів Богородиці. Мозаїчне зображення О. можна побачити в Софіївському соборі в місті Києві.

Орден (від лат. ряд, розряд) - чернеча або лицарсько-чернеча католицька організація з певним статутом. Існують жебрацькі, затворницькі та ін. О.; назва деяких (напр. масонських) таємних організацій, а також суфійських братств (таріка) в ісламі.

Отці церкви - христ. письменники та святі подвижники ІІ-VІІІ ст., в творах яких християнське віровчення набуває концептуального оформлення.
П
Павло (1 ст. н.е.) - власне ім`я - Савл; один з проповідників Євангелія, який поряд з Петром був названий "першоверховним апостолом". Автор декількох Євангельських Послань.

Паломництво -мандрівництво з метою вклоніння святиням.

Панахида - (христ.) заупокійна служба.

Папа (грецьк., лат. батько, вихователь) Римський - глава католицької церкви. В історії налічується 264 П.Р., першим з яких вважається апостол Петро, з 1979 р. П.Р.- Іоан Павло ІІ.

Паперть - (христ.) ганок перед входом у храм.

Парафія - (прав., кат.) первинна територіальна одиниця церкви.

Пастор (лат.) - (прот.) наставник, служитель церкви.

Пасха - (христ.) свято чудесного воскресіння Ісуса Христа, що відзначається після весняного рівнодення. Назва походить від єврейського свята Песах, напередодні якого Ісуса Христа було розп'ято.

Патерик (грецьк.)- збірка оповідей про аскетичні подвиги християнських подвижників. Відомі Єрусалимський, Афонський, Києво-Печерський та інші П .

Патристика (грецьк.) -сукупність богословських доктрин та філософських творів Отців церкви.

Патріарх (грецьк. праотець, родоначальник) - в Біблії родоначальники всього людства (від Адамадо Ноя), або - окремих народів. В християнстві - духовний сан верховних ієрархів: глав автокефальних церков ( прав.) та керівників окремих єпархій ( кат.).

Пекло - в різних релігіях місце вічного покарання грішників.

Перевертні - персонажі міфологій європейських народів, демонічні істоти що можуть приймати вигляд як людей так і тварин.

Петро (1 ст. н.е.) - власне ім'я - Симон. Один з найближчих учнів Христа. Вважається разом з Павлом першоверховним апостолом. Був першим римським єпископом, розп`ятий в 67 р. за наказом Нерона.

Пілігрим (італ.) - (кат.) богомолець, що здійснює паломництво до святих місць.

Піст - вид подвижництва, що полягає в посиленні боротьби з пристрастями. П. передбачає обмеження на певний час різних світських задоволень, в тому числі відмову від вживання певних видів їжі. Практика П. існує в різних релігіях.

Плащаниця - у христ. культі покривало із зображенням Ісуса Христа. Див. Турінська П.

Подвижництво - духовні та зовнішні вправи, самообмеження, аскеза задля самовдосконалення та досягнення спасіння. Різні форми П. існують у всіх релігіях.

Поділ церков - розділення християнської церкви на західну та східну, католицьку та православну, що остаточно відбулося в 1054 р..

Покаяння - (прав., кат.) таїнство,що полягає у відвертому розкаянні людини у гріхах під час сповіді та у відпущенні їй гріхів Христом через священика. Обряд П. є також в інших релігіях.

Помазаник - (євр. -Мешіах, Месія, грецьк. - Христос). Обряд помазання проходили монархи, первосвященики та пророки.

Понтій Пілат (пом. 37) - (єванг.) прокуратор (намісник) римського імператора в Іудеї що затвердив смертний вирок Ісусу Христу.

Послушник - особа, що готується прийняти постриг до чернецтва.

Постриг - (прав., кат.) обряд посвячення в духовний сан або в ченці.

Праведність - святість життя, безгрішність.

Православ`я -один з трьох головних напрямків в християнстві (з 1054 р.). П. об'єднує декілька автокефальних церков.

Преображення Господнє - Євангельське диво Преображення Ісуса Христа на горі Фавор та свято на честь цієї події.

Преподобний - прав. святий з ченців.

Пресвітер (грецьк. старійшина) - (христ.) священнослужитель або керівник громади.

Престол - (христ.) стіл, що знаходиться в центрі вівтаря, на якому під час літургії хліб та вино пресущетвляються в Тіло та Кров Христові.

Притвор - приміщення в західній частині христ. храму, до якого могли входити не тільки вірні. Відповідає подвір`ю скінії.

Причастя Святих Тайн - одне з християнських таїнств,підчас якого хліб та вино пресуществляються в Тіло та Кров Христову, що до них причащаються вірні під час літургії.

Проповідь - початково: промова священнослужителя в храмі під час богослужіння. Більш широко - промова релігійно-настановчого змісту.

Пророк - (іуд., христ., ісл.) особа, покликана Богом донести до людей Його волю.

Пророцтво - передбачення майбутнього. В іудаїзмі, християнстві та ісламі П. можливе як результат одкровення.

Протестантизм - одна з трьох конфесій в християнстві, відокремилась в ХVІ ст. від католицизму. Головними ідеологами П. були П.Меланхтон, М.Лютер, Ж.Кальвін та У.Цвінглі.

Протоієрей, протопресвітер (грецьк.) - (прав.) старший священик, настоятель храму.

Псалми (грецьк. пісні) - (іуд., христ.) молитовні пісні та гімни, що входять до Псалтирі.

Псалтир (грецьк.) - книга псалмів (їх 150), яка входить до Старого Завіту і вважається частково написаною біблійним царем Давидом.

Пустельництво - один з видів аскетичної практики, зречення світського життя задля індивідуального спасіння і богопізнання.

Пустинь - (прав.) монастир чи келія, що знаходиться у пустельному, віддаленому місці.

П'ятидесятники - один з напрямків протестантизму, назва пов`язана зі святом сходження Святого Духа - П`ятидесятниці.

П'ятидесятниця - (христ.) свято, що відзначається на 50-й день після Пасхи і присвячено описаному в Євангеліях сходженню Святого Духа на апостолів. Інші назви П. - день Святої Трійці, день Святого Духа.
Р
Рабин (євр. мій вчитель) - священнослужитель в іудаїзмі.

Рай - в різних релігіях місце посмертного блаженного перебування праведників.

Релігія (лат. відновлення зв'язку або благочестя, святиня, предмет культу) - форма соціальної свідомості, що базується на вірі в існування священного (як правило Бога або богів) і необхідності керуватися в житті певними нормами, що пов'язують людину з сакральним світом; 2) конкретна форма Р. (1), що має свою догматику, священні тексти, іноді - організаційну єдність.

Римсько - католицька церква - див. Католицизм.

Різдво Христове - (христ.) свято народження Ісуса Христа, в православ'ї одне з Дванадесятих свят.

Ряса (грецьк. стерта одежа) - (прав., кат.) повсякденний верхній одяг священиків та ченців.
С
Саваоф (євр.) - (іуд., христ.) одне з імен Бога.

Савонарола, Джироламо (1452-98) - італ. релігійний реформатор, проповідник, абат домініканського монастиря у Флоренції.

Саддукеї - течія в іудаїзмі (ІІ ст. до н.е. - І ст. н.е.), відзначалася раціоналізмом.

Сакральне (лат. священне) - на відміну від мирського, те, яке пов`язане зі сферою божественного: віра, таїнства, культ.

Сатана - Див. Диявол.

Сатанізм - 1) поклоніння Сатані. 2) рух, започаткований на межі ХІХ та ХХ ст. Е.О.Кроулі.

Свідки Єгови - релігійна течія, заснована в США в кін. ХІХ ст. Ч.Расселом. С.Є. використовують біблійну (в т.ч. христ.) термінологію.

Святе Письмо - сакральні тексти певної релігії. В христ. С.П. є Біблія, в іуд. - Танах, в ісламі - Коран.

Святий Дух - див. Бог-Святий Дух, Трійця.

Святий Переказ - (христ.) постанови семи Вселенських соборів, праці отців церкви - в православ`ї, в католицизмі крім цього - постанови та енцикліки Папи Римського.

Святі - (христ., іслам.) праведники, яким дароване вічне блаженство. Див. Канонізація.

Святі Дари - (христ.) хліб та вино, що перетворюються на Тіло та Кров Христові під час літургії.

Святість - (христ., ісл.) вільність від влади гріха і позначеність божественною благодаттю.

Священнослужитель - (прав., кат.) служитель релігійного культу в сані єпископа, пресвітера (священика) та диякона.

Священство - (прав., кат.) таїнство посвячення в священнослужителі, яке виконується єпископом.

Священне - шановане в певній релігії як таке, що пов'язане зі світом абсолютних цінностей. Див. сакральне.

Секта (лат. вчення) - як правило, зовнішня назва релігійних об`єднань, що виникають як опозиційні щодо традиційних церков.

Семінарія (лат. розсадник) - (прав., кат)середній навчальний заклад для підготовки священнослужителів.

Серафіми (євр. світоносні) - чин ангелів.

Серафім Саровський (1760-1833) - преподобний, один з найшанованіших рос. прав. святих, відомий своїми зціленнями та пророцтвами.

Символ віри - (прав., кат.) молитва, що вміщує коротке зведення догматів церкви.

Синагога (грецьк. місце зібрання) - молитовний будинок та громада в іудаїзмі.

Синедріон (грецьк. рада) - вищий судовий та політичний орган в Іудеї на межі н.е., підпорядкований римській владі.

Синергія (від грецьк. співробітництво)- (христ.) поєднання людських зусиль та благодаті у справі спасіння.

Синод (грецьк. зібрання) -дорадчий орган при православних патріархах та при Папі Римському; іноді - вища церковна інституція (в Росії з 1721 р. по 1917 р.).

Сіон - пагорб в Єрусалимі, місце резиденції та фортеці Давида.

Скинія (грецьк. намет) - (бібл.) пересувний храм в часи мандрувань єврейського народу пустелею, прообраз Храму Єрусалимського та християнського храму.

Скит (грецьк.) - (прав.) вид монастирів, розміщених у віддалених, пустельних місцях.

Скрижалі - (бібл.) кам'яні плити, на яких було вибито заповіді, отримані Мойсеєм від Бога на горі Синай.

Собор - (христ.) 1) головний храм міста або монастиря; 2) зібрання представників духовенства певної церкви, або кількох церков. Виділяють Вселенські та помісні С.

Соборність - центральне поняття вчення в православній філософії про добровільне об'єднання людей у лоні церкви на основі любові до Бога та до ближнього, що гармонійно вирішує проблему співвідношення особистості та соціуму. Започатковане А.С.Хомяковим, підтримане В.С.Соловйовим та ін.

Соломон (965-928 р. до н.е.) - біблійний цар, що побудував Єрусалимський Храм. Його вважають автором деяких текстів Старого Завіту.

Сотеріологія (грецьк.) - вчення про спасіння, частина богослов`я в різних релігіях.

Софія (грецьк. знання, мудрість) - поняття в античних, гностичних, іуд. та христ. вченнях, що є уособленням розумності створеного світу, іноді ототожнюється з Премудрістю Божою.

Спасіння - в більшості релігій вільність від гріха та досягнення вищого блаженства. Див. Рай.

Спірітизм (від лат. душа, дух) - містична течія з ХІХ ст., прихильники якої практикували спілкування з духами та душами (в т.ч. померлих) з допомогою певних способів або з допомогою медіумів.

Сповідь - зізнання віруючого у своїх гріховних діяннях та помислах. В православ'ї та католицизмі С. здійснюється перед священиком в таїнстві покаяння.

Споглядання - в містичних традиціях практика зосередження та спрямування "внутрішнього зору" на Бога.

Спокуса - випробування, в якому проявляються праведні або гріховні властивості душі людини.

Стигмати (грецьк. знак) - виразки на тілі деяких подвижників, що утворююються на місцях, де у розіп'ятого Ісуса Христа були рани від тернового вінця та цвяхів.

Страсний тиждень - (христ.) тиждень перед Пасхою, коли згадують страждання Ісуса Христа.

Страшний суд - (христ.) суд Христа над усіма людьми, який буде проведено відбудеться під час його другого пришестя.

Схима (грецьк.) - (прав.) вищий ступінь чернецтва, який обумовлює суворий монастирський режим та затворництво.

Схоластика (від лат. школа) - (кат.) релігійна філософія, що розвивалася в монастирських школах Європи в ХІ - ХVІ ст.
Т
Таїнства - (христ.) священні дії, в наслідок яких віруючому передається благодать Божа. В православ'ї та католицизмі їх сім, в протестантизмі - два.

Табу (полінезійськ. заборона) - заборона певних дій, за які за давніми віруваннями людину буде покарано вищими силами.

Талмуд (від євр. вивчення) - усне вчення іудаїзму, коментування Тори, оформлене в книгу в ІІІ - V ст. Т. складається з двох частин: Мішни та Гемари.

Тамплієри (від франц. храм) - кат. військово-чернечий орден (з 1119 р. по 1312 р.), заснований хрестоносцями поблизу місця, де колись стояв Єрусалимський храм.

Тантра (санскр. основа тканини) - назва священних книг та йогічних систем індуїзмі та буддизмі.

Теїзм (від грецьк. Бог) - форма вірувань, пов'язаних з уявленнями про Бога - творця та вседержителя світу.

Теодицея (грецьк. боговиправдання) - 1) (христ.) вчення, що поєднує визнання наявності зла в світі з уявленням про Бога, який не має в собі зла.

Теологія (лат., грецьк. богослов'я - див.).

Тіара (грецьк.) - потрійна корона Папи Римського як священика, вчителя і пастиря.

Томізм - напрямок в католицькій теології, який сформувався під впливом ідей Фоми Аквинського.

Тора (євр. закон) - (іуд.) священна книга у вигляді сувою. Перші п`ять книг Біблії є перекладом Тори.

Траппісти - кат. чернецький орден, заснований в 1636 р. де Рансе, абатом цистеріанського монастиря Ла-Трапп у Франції. Т. відомі своїми аскетичними практиками, передусім мовчальництвом, що переривалося лише для молитви.

Треба - церковний обряд, який проводили на прохання віруючих (хрещення, шлюб, причастя та ін.).

Трійця - (христ.) єдиний Бог в трьох особах або іпостасях: Бог-Отець, Бог-Син та Бог-Святий Дух.

Туринська плащаниця - христ. реліквія, що з ХVІ ст. зберігається в м. Турин. Католицька та православна церкви вважають, що в цю плащаницю (плат, покров) було загорнуто тіло Ісуса Христа після зняття його з хреста.
У
Уніатство - церковні течії, що засновані на союзі (унії) католицької церкви і інших християнських церковних організацій. Див. Греко-католицькі церкви.

Унія (лат. єднання) церковна - об`єднання декількох церков на певних узгоджених умовах. Див. Берестейська унія.

Успіння Богородиці - (христ.) свято на честь завершення земного шляху Діви Марії.

Утрехтська церква - церковна організація (з поч. ХVІІІ ст.) з центром в м. Утрехті (Нідерланди), зараз об'єднана зі старокатоликами.
Ф
Фавор - (єванг.) гора, на якій відбулося преображення Ісуса Христа.

Фарисеї (євр. ті, що відділилися) - секта в іудаїзмі (ІІ ст. до н.е. - ІІ ст. н.е.), представники якої наполягали на суворому дотриманні релігійних норм, виступали проти впливу еллінізму. Згідно з Євангеліями, Ф. відрізнялись удаваним благочестям.

Фатіма - ( кат.) селище поблизу Лісабона, де в 1917 р. трьом селянськім дітям являлася Богородиця.

Феодосій Печерський (бл. 1036-91) - прав. святий, один з засновників і перших ігуменів Києво-Печерської лаври.

Філіокве (лат. і від Сина) - (кат.) доповнення до Символу віри, згідно з яким Бог Святий Дух сходить не тільки від Бога-Отця, а також і від Бога-Сина.

Флоренський Павло (1882-1937) - православний священик, богослов, вчений-енциклопедист. Праці: "Стовп і утвердження істини" (1914), "Іконостас" (1922).

Францисканці - (кат.) члени чернечого жебрущого ордену, заснованого в Італії в 1207-09 рр. Франціском Ассізьким.

Франціск Ассізький (1182-1226) - (кат.) святий, засновник ордену францисканців.
Х
Харизма (грецьк. благодать) - Божий дар; алегорично: виключна особиста обдарованість та авторитет.

Харизматики - члени християнських (прот. , менше - кат. та прав.) громад, що вірять в можливість отримання харизми (часто у вигляді глоссолалії) в земному житті завдяки певним способам спілкування з Богом - як правило, радінням.

Херувими - один з чинів ангелів.

Храм - культова споруда для проведення релігійних обрядів. Християнський Х. поділяється на вівтар, середній Х. та притвор.

Хрест - священний символ і об`єкт поклоніння у більшості християн.

Хрестові походи - військові походи ХІ - ХІІІ ст. організовані католицькою церквою під гаслами звільнення "Гроба Господня" та "Святої землі" (Палестини) від "невірних", а також деякі більш пізні походи проти єретиків.

Хрестоносці - учасники хрестових походів.

Хрещення - таїнство в християнстві, означає вступ до церкви і залишення гріхів.

Християнство - одна з трьох світових релігій, виникла в Іудеї в 1 ст., центральною постаттю вважається Ісус Христос, який шанується вірними як Син Божий, і обіцяний в Старому Завіті месія. Має три основні конфесії: православ'я, католицизм та протестантизм.

Христос - див. Ісус Христос та Помазаник.
Ц
Царство небесне - обіцяна для праведників посмертна винагорода в різних релігіях, інша назва Раю.

Целібат (від лат. неодружений) - обітниця безшлюбності, в католицизмі обов`язкова для духовенства.

Церква (грецьк. дім Господній) - 1) (христ.) спільнота віруючих, що характеризується єдністю віровчення, культу, організаційної структури; 2) православний храм.

Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (Церква Мормонів) - релігійна організація, заснована в 1830 р. в США Й.Смітом, який немов би отримав нове одкровення від апостолів Петра, Якова та Іоанна. Крім писань Й.Сміта його послідовниками шанується "Книга Мормона".
Ч
Чаклування - магічні (як правило чорно-) дії та обряди.

Чакри - згідно з містичними уявленнями: сім центрів в тонкому тілі людини, що розташовані вздовж хребта і пов`язані з різноманітними проявами активності.

Часослов - (прав.) богослужебний збірник для читців та півчих.

Чернецтво - (буд., прав., кат.) вид подвижництва, що передбачає зречення від світського життя, складання обітниць (безшлюбності та ін.), життя в монастирі або відлюдництво.

Чистилище - (кат.) місце між пеклом та раєм, де душі грішників що не обтяжені смертельними гріхами, очищуються вогнем.

Чорні темні, злі сили - в різних релігіях духовні істоти, що протидіють Богу, або світлим богам та духам і шкодять людям. Див.: Диявол, демони, біси.

Чорнокнижництво - використання відомих з середньовіччя т. зв. "чорних", або диявольських книг для чаклування.

Чорт - див. Диявол.

Чотки - кульки, з'єднані між собою у вигляді бус, що вживаються в молитовній практиці різних релігій наприклад, для зосередження або підрахунку молитов.
Ш
Шептицький Андрій (1865-1944) - видатний ієрарх української греко-католицької церкви, богослов, науковець, громадський діяч.
Ю
Юда Іскаріотський - апостол який видав Ісуса Христа на страту.

Юліан Флавій Клавдій (Відступник) (пом. 363) - римський імператор (з 361). Докладав зусилля до відновлення вшановування язичницьких богів і виступив проти християнства.
Я
Яків - брат Господній, проповідник єрусалимської християнської громади, не апостол Яків, брат Іванів. Автор листа до Якова.