«Нехай славлять Ім'я Його танцем, нехай вигравають для Нього на бубні та гуслах, бо знаходить Господь уподобу в народі Своїм, прикрашає покірних спасінням!» (Книга Псалмів 149:3-4)

Катехизмові правди

Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця! Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його! Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу. Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи. Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене! (Псалми 118:33-37)

Дві головні заповіді любови

Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, всією душею Твоєю, всією силою Твоєю і всіма мислями твоїми. Це перша і найбільша заповідь.

А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як самого себе (Мт. 22,37-39).

Десять Божих заповідей

  1. Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене
  2. Не роби собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі, або на землі внизу, і що у воді під землею: не поклоняйся їм і не служи їм
  3. Не згадуй імені Господа Бога твого даремно
  4. Пам’ятай день суботній, щоб святити його: шість днів працюй і виконуй у них всю роботу свою, а день сьомий субота для Господа Бога твого
  5. Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на землі
  6. Не вбивай
  7. Не чини перелюбу
  8. Не кради
  9. Не свідчи неправдиво проти ближнього твого
  10. Не жадай дому ближнього твого, не жадай жони ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла його, ані всякої худоби його, ані всього, що у ближнього твого.

Шість церковних заповідей

  1. Установлені свята святкувати.
  2. У неділі і свята брати участь у святій Літургії.
  3. Установлені пости постити.
  4. Кожного року, бодай раз, у пасхальному часі, сповідатися і причащатися.
  5. У заборонені часи весіль і забав не справляти.
  6. Злих книжок і часописів не читати.

Сім святих таїнств

  1. Хрещення
  2. Миропомазання
  3. Покаяння-сповідь
  4. Пресвята Євхаристія – тіло і кров Господа нашого Ісуса Христа під видами хліба й вина
  5. Подружжя
  6. Священство
  7. Єлеєосвячення

Шість правд віри

Кожний християнин мусить їх знати й вірити, якщо хоче бути спасеним.
  1. Є один Бог, що все створив і всім управляє.
  2. Бог є справедливий суддя, що за добро нагороджає, а за зло карає.
  3. Є три Божі Особи: Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух; це є Пресвята Тройця.
  4. Друга Особа Божа, Син Божий, став чоловіком і вмер на хресті задля нашого спасення.
  5. Людська душа є безсмертна.
  6. Божа благодать є необхідна до спасення.

Чесноти

Божі чесноти
  1. Віра
  2. Надія
  3. Любов
Моральні чесноти
  1. Мудрість
  2. Справедливість
  3. Мужність
  4. Здержливість

Головні добрі діла

  1. Молитва
  2. Піст
  3. Милостиня

Сім діл милосердя для душі

  1. Грішника навернути
  2. Невіжу навчити
  3. У сумніві порадити
  4. Сумного потішити
  5. Кривду терпеливо зносити
  6. Образу з серця прощати
  7. За живих і померлих молитися

Сім діл милосердя для тіла

  1. Голодного нагодувати
  2. Спрагненого напоїти
  3. Нагого зодягнути
  4. Подорожнього в дім прийняти
  5. Недужому послужити
  6. В’язня відвідати
  7. Померлого похоронити

Сім дарів Святого Духа

  1. Мудрість
  2. Розум
  3. Рада
  4. Кріпость
  5. Знання
  6. Побожність
  7. Страх Божий (див. Ісая 11,2)

Дев’ять плодів Святого Духа

  1. Любов
  2. Радість
  3. Мир
  4. Терпеливість
  5. Добротливість
  6. Милосердя
  7. Віра
  8. Лагідність
  9. Поміркованість (див. Гл. 5,22-23)

Три євангельські ради

  1. Добровільна вбогість
  2. Досмертна чистота
  3. Досконалий послух

Євангельські блаженства (Мт. 5,3-10)

1. Блаженні вбогі духом, бо їх є царство небесне.
Любов ніколи не була і не може бути злою. Ласки, які уділяє нам Бог, завжди є любов’ю, бо з любові походять. З любов’ю необхідно вживати духовні багатства і матеріальні блага, які нам дає Бог.

Лише той, хто не творить з них божків, а сприймає як засоби, щоб служити Богові у святості, не має грішного потягу до тих багатств. Саме тоді практикує святу вбогість духа і позбавляє себе всього, щоб вільно здобувати Бога – Святого, Найвищого Добра.

Здобути Бога – це отримати Небесне Царство.

2. Блаженні лагідні, бо вони наслідять землю.
Як правило, тим, котрим бракує лагідності, вдається тріумфувати в родинах, містах і народах. Але чи це істинна перемога? Ні! Це переляк триває в оманливій покірності тих, яких гнітить тиран. Не здобувають сердець ті, хто схильні до гніву і деспотизму. Не притягують до Бога і агресивно настроєні священики.

Якщо будете лагідні, то станете дітьми Землі і віддасте Богові те, що раніше належало сатані. Ваша лагідність, будучи також любов’ю і смиренням, здолає ненависть і гордість, знищивши в душах нікчемного князя брехні. Світ тоді належатиме вам і Богові, бо будете справедливими, визнаватимете в Богові абсолютного Господа створіння.

3. Блаженні плачучі, бо вони утішаться.
На початку не було терпіння, проте людина, привівши його на землю, своїм зіпсутим розумом намагається різноманітними способами спричинити його зріст.

Скільки ж сліз проливає людина через людину за намовою князя брехні, свого таємничого царя. Проте сльози ніколи не применшують людину, вони вдосконалюють її. Людина до тих пір є неуважним, поверхневим, недбалим дитям, поки сльози не перетворять її на істоту дорослу, розважливу, шляхетну. Лише ті, що плачуть чи плакали, в змозі любити і розуміти: любити братів, що плачуть, як і вони; розуміти їх у стражданнях; допомагати з добротою, яка пізнала, якого болю завдає плач у самотності. І можуть любити Бога, бо зрозуміли, що все є болем, за винятком Бога. Зрозуміли, що біль маліє, коли плачеш на Серці Бога. Зрозуміли, що сльози, пролиті зі смиренням, не руйнують віри, не збіднюють молитву і не знають бунту, бо перемінюють натуру і з болю перетворюються на утіху. Так, ті що плачуть, люблячи Бога, будуть утішені.

4. Блаженні голодні і спрагнені правди, бо вони наситяться.
Від народження і аж до хвилини смерті людина прагне поживи. Безсмертне не тіло, лише душа. Її необхідно нагодувати, щоб дійшла до безсмертності, до котрої, завдяки любові, приведе опісля також і тіло у славному воскресінні. Поживою для душі є Мудрість і Справедливість. Вони – цілющий напій і пожива душі. Чим більше ними живимося, тим сильніше зростає святе прагнення Справедливості та її пізнання. Прийде колись день, коли душа, ненаситна в тому святому голоді, буде нагодована. Не лякайтеся Бога, голодні та спраглі! Залишіться вірними, і вас наситить Той, хто любить вас.

5. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
Усі потребують милосердя. Благословенний той, хто зуміє бути милосердним до голодних, нагих, бездомних, до більш нужденних, тобто до людей, котрі своїми вчинками завдають терпінь собі і тим, хто з ними живе. Майте милосердя. Пробачайте, співчувайте, допомагайте, повчайте, підтримуйте. Не закривайтеся в кришталевій вежі зі словами: «Я-чистий і не ходжу поміж грішників». Не говоріть: «Я – багатий і щасливий, не бажаю слухати нічого про нужду ближнього». Подумайте, що ваше багатство може розвіятися, наче дим.

Милосердя необхідне для складання винагороджу вальної жертви, таємної, постійної, святої і для осягнення милосердя.

6. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
«Бог є Чистотою. Рай – це Царство Чистоти. Ніщо нечисте не може увійти до Неба, де перебуває Бог. Тому, якщо ви – нечисті, не зумієте увійти у Царство Боже. Однак, о радосте, яку Бог уділив Своїм дітям! Той, хто чистий вже на тій землі, має початок Неба, бо ж Бог схиляється над чистим, і така людина, живучи на землі, бачить свого Бога. Не відає смаку людської любові, лише пробує – аж до екстазу – смак Божої любові. Може сказати: «Я з Тобою, а Ти перебуваєш зі Мною». Приймаю Тебе як наймилішого Нареченого моєї душі.

Вірте, що той, хто здобув Бога, зазнає таких істотних перемін, які сам собі не в силі пояснити. Ці переміни чинять людину святою, мудрою, сильною. З її уст зринають слова, а її вчинки наділені міццю, що походить не від створіння, лише від Бога, який перебуває в ній.

Яке життя того, хто бачить Бога? Вона сповнене щастям. І ви хочете позбутися такого дару через нечистоту?»

7. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Бог перебуває лише в мирі. Мир – це любов, а війна – це ненависть. Сатана є ненавистю, а Бог – Миром. Не може називатися дитиною Божою та людина, котра має запальний характер і постійно готова до суперечок.

Не може бути дитиною Божою людина, яка не бере участі в утихомиренні конфліктів, розпалених іншими.

Людина мирна розповсюджує мир навіть тоді, коли мовчить. Вона випромінює мир, як лампа, що дає світло; як кадильниця, що розсіює світло скрізь, бо вона дитина Божа.

8. Блаженні вигнані за правду, бо їх є царство небесне.
Чиніть тільки те, завдяки чому заслужите, щоб ваше ім’я було записане в небесній книзі життя, де все закарбовується зі справедливістю й любов’ю Божою. І ви, котрих обмовляють і зневажають за те, що належите до дітей Божих, будете тріумфувати в Небі. Очевидно, що несправедливі змушені ненавидіти того, хто своїм життям постійно свідчить на користь справедливості. Тому тих, хто любить справедливість, постійно переслідують і кривдять.

Мир нехай буде з вами, а розважання над спасінням через любов нехай вас виведе на дорогу, яка прямує до Неба.

Гріхи

Головні гріхи і противні їм чесноти
  1. Гордість - Покора
  2. Захланність - Щедрість
  3. Нечистота - Чистота
  4. Заздрість - Зичливість
  5. Неуміркованість - Уміркованість
  6. Гнів - Лагідність
  7. Лінивство - Пильність

Чужі гріхи

  1. Наказувати гріх
  2. Спонукувати до гріха
  3. Дораджувати до гріха
  4. Дозволяти на гріх
  5. Допомагати до гріха
  6. Не карати за гріх
  7. Гріх боронити
  8. Гріх хвалити
  9. На гріх мовчати

Гріхи проти Святого Духа

  1. Надмірна надія на Боже милосердя
  2. Безнадійність на Боже милосердя
  3. Спротив пізнаній правді християнської віри
  4. Завидування ближньому Божої ласки
  5. Закаменілість на спасенні упімнення
  6. Нерозкаяність аж до смерти

Гріхи, що кличуть про помсту до неба

  1. Умисне людиновбивство
  2. Гріх содомський
  3. Скривдження вбогих, удів і сиріт
  4. Задержання заробітної заплати

Останні речі

Смерть, суд, небо, пекло

Християнський привіт

Слава Ісусу Христу! Слава навіки!

Христос посеред нас! I є, і буде!

У різдвяному часі
Христос раждається! Славіте Його!
У великодньому часі
Христос воскрес! Воістину воскрес!

Молитва душі до Бога

Чи можемо говорити з Богом? Чи створіння може говорити зі своїм Творцем? «Бога ніхто не бачив ніколи« (Йо. 1,18). Філософи нам кажуть, що Бог є «трансцендентний», поза людським досвідом. Святе Письмо нас учить, що Бог зовсім інакший від нас, Божі дороги – інші від наших. А Літургія співає про Бога, що Його не можна правдиво описати чи навіть уявити («несказанний»), не можна Його охопити ні словом ні думкою, ні серцем ні умом («незбагненний»), не можна очима людськими бачити («невидимий»), неможливо осягнути Його нашими силами («неосяжний»). Святі Отці говорять, що ідеї-поняття, які маємо про Бога, є нашими «ідолами» і не помагають нам розумом збагнути Його; можемо тільки подивляти Його, і подив цей помагає нам зрозуміти щось думкою про Нього. Отож, чи можливе для нас бути в якомусь контакті з Богом? Справді великанська віддаль відділює нас від нашого Бога!

Одначе, сам Бог виповнює цю віддаль. Нам неможливо було б з Богом говорити, якби сам Бог немов усунув цю віддаль, яка є між Ним і нами, і наповнив п любов’ю. «Бог так полюбив світ» (Йо. 3,16), тому створив його і нас. Він перший заговорив до своїх творінь, збудив у них сильне бажання піднестися понад звичайне людське існування та з’єднатися з ним. А св. Павло з захопленням каже, що ми маємо право казати Йому «Отче!» Отже ж, Господь дає нам можливість і навіть право, а з правом і обов’язок, говорити до нього, і це називаємо молитвою. Молитва – це слова, думки, почуття, що їх Бог розбуджує в наших серцях і які ми висловлюємо, щоб Бога прославити, подякувати Йому за Його любов до нас, перепросити за наші провини та просити про благополуччя і благодаті від Нього, особливо ж про силу сповняти Його волю. Розберім кожну з цих чинностей окремо.

Прослава

Вистане станути серед природи і глянути довкруги себе, щоб збудився в нас подив і питання: звідкіля ж усе це взялося? Наївно дехто каже, що матерія сама від себе постала зі співдії різних сил природи. Чи малюнок сам від себе малюється? Чи хата сама будується? Чи тварини самі себе створили? Бачачи лад у природі, доходимо до висновку, що той, хто створив її, мусить сам бути розумом всесильний; подивляючи красу світу, бачимо чудового Творця, бо краса – це Його прикмета, а Його твір – Його «ікона», відбитка Його краси. Усвідомлюючи, що ввесь світ створений для нас, для всіх людей, щоб ми користали з нього, живилися ним, дбали про Нього – як не дійти до переконання, що той, хто створив усе для нас, є добрий, і ласкавий, і повний любови? Ось причини прославляти нашого Господа, Творця неба і землі.

Подяка

Подивляючи все, що Бог зробив для нас, дякуємо Йому за все, що маємо від Нього – ні від кого іншого! Неважко знаходити причин до подяки Богові. Якби Бог цього не хотів, нас навіть не було б на світі! Дякуємо Йому за своє життя, здоров’я, здібнощі, батьків, родину, друзів, батьківщину, їжу, дім, успіхи – о, скільки можна було б вичислити дібр, якими користуємося в житті. Усе це – дари від Бога. «Дякую Тобі, Господи, за всі блага, якими Ти мене обдарував». Це майже природний вигук, що сам виривається з уст. В устах нашого народу ця молитва живе постійно: «Богу дякувати!», „Спасибіг!»

Перепросьба

Одначе, не йде все плинно в нашому житті. Ми хотіли б бути добрими, привітними, допоміжними, щедрими – так як Бог супроти нас. Але бачимо, що ми чомусь такими не є. I нам прикро. Не раз і гірко, і досадно. Не раз гніваємося, іноді не хочемо комусь помогти, не раз неправду скажемо, або осуджуємо інших, часом батьків чи виховників не слухаємося, іноді не працюємо, як належиться, не раз лихі пристрасті володіють нами, а не раз комусь кривду чи шкоду вдіємо. Хотілось би інакшими бути, перемогти свою неміч, своє себелюбство, але ж воно так важко! Що робити, до кого ж за поміччю підемо? Св. Павло це ж саме відчував: «Коли я хочу робити добро, зло сидить у мені... бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого розуму і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах» (Рм. 7,21.23). Кому це сказати? А сказати хочемо! Прагнемо! Це вже і є перепросьба.

Маємо когось, хто нас любить і розуміє, Він бачить наші немочі упадки, і він простягає свою руку – не на те, щоб нас знівечити, принизити, відкинути геть, але щоб – піднести, стерти наші сльози, очистити від злоби гріха, дати сили йти до добра. Це наш Бог, наш Отець, який любить нас і бажає лише нашого добра, порятунку. Тому зі щирого серця визнаємо йому наше зло, чи й лукавство – і це є перепросьба. Перепрошуємо Бога, перед яким ми зло вчинили, і нам стає легше; відчуваємо, що Він уже й не бачить наших провин. Він радіє, коли наші гріхи є болем для нас, значить, наші члени живі ще, і Він змиває наші провини, не хоче більше їх згадувати, бо Він розуміє наш біль. 3 любов’ю батька Він приймає нас, з любов’ю матері пригортає. Яка велика любов Його до нас, хоч наша – така маленька до Нього. «Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній)».

Прохання

Чи бувало таке коли в нас, що ми щось дуже потребували, конечно хотіли мати і в нікого було просити. А хотілось би просити! I ми певні, що ніхто з людей нам не поможе. У проханнях і потребах находимо Бога і молитви до Нього. Чи ж Бог не знає всіх наших потреб, не бачить того, що нам бракує? Чи Господь нам не помагає, навіть, якщо ми не просили про те, чи й не знали, що Він помагає і бачить нашу потребу? Бог напевно бачить і знає всі наші потреби і болі, а, однак, Ісус хоче, щоб ми просили Його. Просьба – це наша нормальна життєва потреба. Про що нам просити? «Шукайте перше царства Божого і справедливости його» – каже нам Спаситель (Мт. 6,33). Ось про що нам просити – про Боже царство, а це означає, щоб у всьому діяв Бог. Бож у ньому – проповідував Павло – ми «живемо, рухаємося й існуємо« (Ді. 17,28). Коли молимося, щоб усе сталося, як того хоче Бог, тоді можемо бути певні, що все вийде якнайкраще. Інакше й не могло б бути. Залишається ще багато питань: Чи Бог вислуховує кожну молитву? Багато разів просимо про щось, а здається, що нас не вислухано. Без сумніву, не розуміємо багато складних подій і обставин у нашому житті і Господь справді часом не дарує того, що ми просили. Але знаємо, що Бог нас любить, і це вистачає. Він бачить цілість нашого життя, знає, що найкраще нам допоможе в нашому житті, а ми бачимо тільки малий відтинок нашого буття. Ісус нас учить, як молитися: коли він перед смертю молився і просив свого Отця, щоб віддалив від Нього чашу терпінь, додавав до своєї просьби слова: «Одначе, не як Я бажаю, але як Ти» (Мт. 26,39). Ось як молитися: прохати, щоб у всьому була Божа воля! А такої молитви не може Бог не вислухати! Напевне вислухає! «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі».

Моліться без перестанку (1 Сл. 5,17)

Пам’ятаймо про молитву щодня, а пересадою не буде сказати – і щохвилини! Нехай не мине день, у якому ми не піднесли б свого серця, своєї думки до Бога. Уранці, коли пробуджуємося, прославмо свого Творця і Спаса, подякуймо Йому, що дав нам щасливо ніч перебути і збудитися до нового дня; перепросім Його за гріхи минулого життя, а й за людей, що ніколи не моляться до Нього; і попросім Його, щоб навчив нас жити сьогоднішній день, так як Він хоче. Будьмо щедрі, молімся і за всіх людей, в першу чергу за нашу родину, нашу Церкву й нарід, за друзів, за тих, кого стрінемо сьогодні, за всіх, що молитви потребують.

Під час дня стараймося завважити Божу присутність і Божу дію в нашому житті і в подіях сьогоднішнього дня. Часто підносім думку до Бога: „Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!”. Особливо перед їжею і по ній – прославмо нашого Господа і подякуй Йому, що годує нас і береже. Коли виходимо з хати, просім Його про щасливу дорогу, щоб Він охороняв нас від усякого зла, особливо ж від гріха. Добре нам повелося, щось гарного трапилося – прославмо Бога за це; щось нещасливого сталося – прославмо Бога і за те, і просім у Нього допомоги знайти Божу волю в усьому. Уміємо приймати від Бога добрі дари, зуміймо приймати й те, що боляче – але без нарікання, з широким серцем. Покажім Богові, що ми Його любимо, навіть, коли нам щось не повелося, коли ми щось утратили.

Увечорі, перед сном, прославмо Бога за день, який проминув, подякуймо за все, що в ньому сталося, перепросім за наші провини і недбалість та просім, щоб завжди й у всьому Божа воля здійснювалася.

Молитва може складатися з різних висловів, але одне є основне: молімся зі щирістю й любов’ю, «в Дусі і правді» (Йо. 4,23). Даруймо Богові своє серце! Часом воно й важко молитися – але навіть наші зітхання Бог приймає як молитву, коли виявляємо Йому свою любов. Не важне тут, яку форму вживаємо чи які слова, а радше скільки ми серця, думки й уваги кладемо в молитву. I не звільняймо себе від молитви, кажучи, що не вміємо молитися. Художник учиться малювати, малюючи і вправляючи щодня. Так і кожний з нас учиться молитися – молячися. Тому «вгору піднесім серця» і з великою любов’ю та довір’ям молімся

Заклик серця у молитві

О, Боже мій!
Хочу любити Тебе
не тому, щоб осягнути вічне небо,
і не тому, щоб оминути пекло;
люблю Тебе саме тому, що
Ти – мій Господь,
Ти – моє все.
Дозволь мені
воздавати Тобі,
і не чекати нагороди;
боротися за Тебе,
і не дивитися на рани;
працювати для Тебе,
і не чекати заплати,
в тім переконанні, що
служу Тобі,
мій Боже.