«А Господь промовляв до Аарона, говорячи: Вина та п'янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, щоб вам не померти.» (Книга Левит 10:8-9)

Про царську дорогу св. Хреста

Багато декому жорстокою здається мова: «Відречися себе самого, візьми свій хрест, та йди слідом за Ісусом» (Мт. 16,24; Лк. 9,23).

Але далеко прикріше почути таке останнє слово: «Йдіть геть від мене, прокляті, у вічний вогонь! (Мт. 25,41).

А ті люди, що тепер радо слухають слова про хрест і йдуть услід за ним, потім не будуть боятися слухати слів вічного осудження.

Цей знак хреста з’явиться на небі, коли Господь прийде судите. Тоді всі слуги хреста, які за життя сподоблялися Розіп’ятому, приступлять до Хреста-судді з великим упованням.

Так чому ж боїшся взяти на себе хрест? По ньому йдеться до Царства Небесного!

У хресті-спасіння, в хресті - життя, в хресті охорона від ворогів, в хресті джерело небесних солодощів, у хресті сила для ума, в хресті радість для душі, в хресті весь зміст чесноти, в хресті завершення святости.

Немає для душі спасіння ні надії на вічне життя, як тільки у хресті.

Так візьми свій хрест і йди услід за Ісусом, і зайдеш у вічне життя

Він ішов перед тобою, двигаючи свій хрест, і вмер за тебе на хресті для того, щоб і ти носив свій хрест і бажав на хресті вмерти.

Бо коли умреш разом з Ним, то разом з Ним і житимеш; а коли будеш Йому товаришем у стражданні, то будеш товаришем і в славі.

На хресті все основується і все залежить від умирання, і немає іншої дороги до життя і до правдивого спокою в серці, як дорога святого хреста і щоденного умертвіння.

Йди, куди хочеш, шукай, чого хочеш, - а не знайдеш ані вгорі вищої, ані вдолі безпечнішої дороги, крім дороги святого хреста.

Уложи собі і впорядкуй усе як сам хочеш і зрозумієш, і побачиш, що завжди треба щось витерпіти; чи доброхіть, чи знеохоту, щоб стрінути хрест.

Бо або на тілі почуєш біль, або в душі буде тебе серце боліти.

Нераз Бог тебе опустить, нераз ближній допече, та, що більше, часто сам собі тягарем станеш. А однак ніякий лік ані втіха не зможе ні допомогти тобі, ні дати пільги; але мусиш терпіти, доки Бог схоче.

Бо Бог так хоче, щоб ти вчився терпіти лихо без утіхи, щоб ти Йому цілком корився і через прикрості ставав покірнішим.

Ніхто так не відчуває мук Христових, як той, кому доведеться колись таке саме терпіти.

Так, хрест завжди готовий і всюди чекає на тебе.

Не встигнеш від нього утекти, куди не побіжиш; бо куди не прийдеш, приносиш і себе і завжди з собою стрінешся.

Подивишся вгору чи вниз, оглянешся кругом себе і заглибишся у своє серце – всюди знайдеш хрест і заглибишся у своє серце – всюди знайдеш хрест, і всюди мусиш заховувати терпеливість, якщо хочеш мати спокій у серці й заслужити собі на вінець вічної слави.

Якщо радо несеш хрест, то й він тебе підніме і заведе тебе до Бажаного кінця, себто туди, де терпіння скінчиться, хоч це буде не тут, не на землі.

Якщо ж ти неохоче його носиш, завдаєш собі тягаря і ще більше обтяжуєш себе – але все таки мусиш носити.

Якщо скинеш із себе один хрест, то неодмінно знайдеш другий, але відай, що ще тяжчий.

Чи гадаєш, що втечеш перед тим, чого не встиг ні один смертний чоловік обминути?

Котрий святий жив на світі без хреста і прикростей?

Навіть Господь наш, Ісус Христос, доки тут жив, не пробув жодної години без болю і терпіння. «Бо треба було, - каже. – щоб Христос терпів муки і воскрес із мертвих і так увійшов у свою славу» (Лк. 24,26).

І яким чином ти шукаєш іншої дороги, крім цієї царської дороги святого хреста?

Все життя Христове було тільки хрестом та мукою – а ти шукаєш для себе спокою і радости?

Помиляєшся, так помиляєшся, коли шукаєш чогось іншого, замість того, щоб терпіти прикрості; бо все те смертне життя повне недолі й обставлене навкруги хрестами.

І чим вище в духовному житті поступить, тим тяжчі хрести він нераз стрічатиме, бо біль вигнання його із-за любови збільшується.

Проте людина, хоч і така нещасна, все ж не буває без пільги і втіхи, і вона відчуває, які великі плоди приносить їй терпеливе зношення хреста.

Бо тільки вона доброхіть піддається йому, ввесь її прикрий тягар перемінюється на вповання на Божу втіху.

І чим більше тіло знесилюється терпінням, тим дужче кріпиться його дух внутрішньою благодаттю.

А нераз, завдяки любові і прив’язанню до хреста Хрестового, вона стільки набирає сил із бажання терпінь і прикростей, що вже не хотіла б жити без болю і страждань: бо вона переконана, що тим миліша Богові, чим більше і тяжче зможе ради Нього терпіти.

Така річ, то не людська, але Христова ласка, що в немічному тілі так багато може вчинити, що воно всією жагою серця до того припадає і те любить, від чого вже з природи відвертається і втікає.

Людині не до вподоби: носити хрест, любити хрест, карати і неволити тіло, втікати від почестей, радо зносити зневаги, себе за ніщо мати. бажати собі приниження, терпеливо зносити всякі прикрості разом зі шкодами та й не бажати собі ніякого гаразду на цьому світі.

Якщо пильнуєш тільки себе, тоді нічого такого не зможеш зробити зі собою.

Але якщо вповаєш на Господа, сила неба скріпить тебе, і під твоєю владою упокориться і світ, і тіло.

Та навіть і ворога, диявола не будеш боятися, коли озброїшся силою віри і позначиш себе знаком хреста Христового.

Отже, будь готов, як добрий і вірний Христовий слуга, носити мужньо хрест Господа твого, що з любови до тебе дав розіп’яти себе.

Приготуйся до того, щоб зносити багато прикростей і всіляку недолю цього нужденного життя, бо вони й так стрінуть тебе, де б ти не був; по правді й так наткнешся на них, де б ти не ховався.

Так має бути й нема іншої ради на те, щоб позбутися прикрого терпіння та болю, як тільки, щоб покірно піддатися Божій волі.

Охоче пий чашу Господню, коли бажаєш стати приятелем Його і тримати з Ним спілку.

Утіхи лише волі Божій: нехай Він сам ними так орудує, як Йому миліше буде.

А ти будь готовий терпіти прикрості і вважай їх за найбільші втіхи, бо сьогочасні терпіння не в змозі заслужити на прийдешню славу (Рим. 8,18), навіть якщо б ти сам зміг усі перенести.

Коли ти вже дійдеш до того, що терпіння стане тобі солодким і милим ради Христа, тоді знай що гаразд із тобою, бо ти знайшов рай на землі.

Доки тобі терпіння прикре й ти намагаєшся від нього утекти, доти зле буде тобі , і погоня терпіння всюди побіжить услід за тобою.

Якщо ти готовий до того, що повинно бути, себто терпіння і вмертвіння, незабаром стане краще і ти знайдеш спокій.

Хоч би тебе, як св. Павла, піднято аж до третього неба, то тим ще не будеш забезпечений від усяких прикростей і терпінь.

«я – сказав Ісус, - покажу йому, стільки то він має терпіти задля ймення мого » (Ді. 9,16).

Так, лишається тобі терпіти, коли ти ради любови Ісуса і Йому повік служити.

О, коли був гідний що-небудь терпіти задля ймення Ісусового! Яка-то велика слава чекала б тебе за те, яка велика була б радість для всіх святих Божих, який також повчальний приклад для ближнього!

Бо терпеливість усі хвалять, хоч тільки дехто хоче терпіти.

По справедливості, ти повинен охоче бодай трохи Христа ради терпіти, коли багато людей далеко тяжче терпить задля світу.

Знай, як певну річ, те, що повинен жити життям умертвіння.

І чим більше хтось завмре для себе, тим більше він починає жити для Бога.

Ніхто не є в змозі збагнути небесні правди, коли не впокориться і не буде ради Христа зносити прикрості.

Немає нічого для тебе спасеннішого на цьому світі над те, щоб радо терпіти задля Христа.

А коли б ти зупинився перед вибором, то повинен радше воліти ради Христа терпіти прикрості, ніж веселитися прерізними втіхами: бо тільки таким чином ти став би більше подібний до Христа і більше схожий на всіх святих. Бо наша заслуга і наш духовний поступ не основується на великих радощах, ані на втіхах, але радше на зношенню великих прикростей і терпінь.

Бо коли б для спасіння людей було щось краще і корисніше за терпіння, то Христос неодмінно би на те вказав і словом, і прикладом.

А Він виразно заохочує своїх невідступних учнів і всіх, хто бажає йти Його шляхом, щоб хрест свій несли, і так каже: «Хто хоче йти за мною, нехай відречеться себе самого і візьме свій хрест на себе та й іде вслід за мною» (Мт. 16,24; Лк 9,23).

Якщо ми все це прочитали і добре поміркували то повинні зробити собі таку постанову: «Треба нам через багато терпінь іти до Царства Божого!» (Ді. 14, 22).

(Уривок з книги «Наслідування Христа» Тома Кемпійський)