«Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе.» (Друга книга царів 3:14)

Про науку терпеливості

Слуга. Господи Боже! Як бачу, терпеливість дуже потрібна мені, бо в цьому житті багато стається прикростей.

Хай же я дбаю, як хочу, про свій спокій, моє життя не може обійтися без боротьби і болю.

Господь. Так є сину! Але Я хочу, щоб ти шукав не такого спокою, який не мав би спокус, ані не знав би ніяких прикростей.

Але щоб ти думав, що знайшов єси спокій тоді, коли всякі журби обсіли тебе і коли багато прикростей досвідчає тебе.

Якщо скажеш, що ти не в змозі так багато терпіти, то яким чином зможеш пізніше витримати вогонь чистилища?

З двох лих треба завжди вибирати менше.

Отож, щоб ти міг утекти від вічної кари в майбутньому, вчися сьогочасні терпіння ради Бога спокійно зносити.

Чи гадаєш, що люди цього світу цілком нічого не терплять, або дуже мало? Ні, того не знайдеш, хоч би ти шукав між найбільшими розкішниками.

Але скажеш, що вони мають досхочу розкошей і потурають своїм забаганкам, тому й на свої прикрості не зважають.

Хай так буде, нехай вони мають, чого душа забажає, але як гадаєш, чи довго триватиме це?

Ото як дим щезнуть розкішники цього світу і навіть згадки не залишиться про минулі радощі.

Але й тепер, поки вони ще живуть, і серед тих розкошей не мають спокою й життя без гіркости, смутку і страху.

Бо та сама річ, яка приносить їм утіху, часто завдає й болючої кари.

Добре їм так, що купаються в розкошах без сорому і гіркоти, що без пуття за ними ганяються.

Які минущі, які зрадливі, які негожі та погані всі ті розкоші.

Та що ж, за похміллям і засліпленням люди того не розуміють, але як та німа скотина, вони за крихітку розкоші цього проминаючого життя штовхають душу до загибелі.

А ти, Мій сину, не йди за своїми побажаннями і відвертайся від своєї волі (Сир. 18,30). Будь милий Господові і Він дасть тобі те, чого твоє серце бажає (Пс. 36,4).

Бо коли справді хочеш веселитися і мати Мою втіху в повну розкіш, погорджуй усі світові принади, відкинь усі погані розкоші, знайдеш благословення і матимеш за те щедру втіху.

Чим більше будеш відсторонюватися від усякої втіхи яку можуть дати створіння, тим солодшу й більшу втіху знайдеш у Мене.

Але не здобудеш їх без деякого смутку і тяжкої боротьби. На перепоні стає стара звичка, що міцно вкоренилася у тобі, але ліпший звичай переможе її.

Тіло стане ремствувати, але запал Духа загнуздає його.

Стародавній змій буде тебе напастувати і допікати тобі, але молитва прожене його геть, крім того ще й корисна праця перегородить йому всю широку дорогу.

(Уривок з книги «Наслідування Христа» Тома Кемпійський)