«На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять ...» (Книга Приповідок Соломонових 4:14-16)

Як уникати дороги у пекло?

Якщо ти, дорогий читачу, прагнеш уникати пекла, не зупиняйся на тому, щоб не лише не поповнювати смертельних гріхів, але також борися з поганими звичками й уникай небезпечних нагод. Ти повинен намагатися жити святим життям, справжнім християнським життя, згідно з наукою Ісуса Христа, який сказав: «Будьте досконалі, як Мій Отець досконалий». Бо прагнення до святості – це обов’язок кожного християнина. Люди, які цю істину зрозуміють і втілюють її у життя, наймудріші на цій землі.

Чини так, як чинять розважні люди, коли доводиться їм йти важкою дорогою, що в’ється над безоднею. Щоб не впасти у глибоку прірву, вони намагаються не триматися самого краю, де один необережний крок може бути смертельним. Вони простують по протилежній стороні дороги, відсуваючись якнайдалі від провалля. Чини і ти так, прямуючи чудесною і шляхетною дорогою християнського і побожного життя.

Обери собі у духівники якогось побожного і досвідченого священика, дотримуйся постійності у житті. В залежності від потреб своєї душі та зовнішніх обставин, у яких ти опинишся, можна впроваджувати визначені, корисні й вже випробувані вправи побожності. З-поміж них я хочу порадити тобі ті, які кожен легко може практикувати.

Починай і закінчуй кожний день щирою і сердечною молитвою. Додай до цього зранку невелике розважання, а ввечері коротке, але уважне читання Святої Євангелії або книжки Томи Кемпійського «Наслідування Христа», або іншої, що більш відповідає твоїм смакам. Після читання на хвилину заглибся у себе. Зранку вчини добру постанову на цілий день, а ввечері – на ніч з думкою про смерть і вічність.

Привчи себе до того, щоб хреститися щоразу, коли виходиш зі свого будинку або повертаєшся додому. Це дуже проста практика, вона неабияк дуже допомагає освяченню. Та остерігайся хреститися недбало, бездумно і машинально, як це робить багато людей. Це слід чинити з повагою і релігійним почуттям.

Намагайся, наскільки дозволяють тобі обов’язки твого стану, щоденно брати участь у Службі Божій. Якщо це можливо - у ранішній Службі, щоби щодня отримувати благословення Спасителя й віддячувати Йому з пошаною й поклонінням у Найсвятіших Тайнах. Коли ж не маєш змоги це вчинити, то не занедбуй принаймні щоденного адорування Найсвятіших Тайн, відвідуючи по дорозі якусь церкву, або хоч в серці поклонися Євхаристійному Ісусу, проходячи біля храму.

Не забувай також щоденно відправляти зі справжнім синівським почуттям якесь набожество до Пресвятої Діви Марії, Божої Матері й Матері усіх вірних, виявляючи Їй пошану і любов. Палке набожество до Пресвятої Богородиці поряд з набожеством до Найсвятіших Тайн є непомильною запорукою спасіння. Досвід багатьох століть доводить, що Ісус Христос щедро обдаровує надприродними благодатями як за життя, так і в годину смерті всіх тих, хто любить Пресвяту Діву Марію й прибігає під Її опіку. Носи на собі святий параман, медальйончик або вервицю.

Добрим і святим звичаєм є часта Свята Сповідь й Святе Причастя. Це найбільш дієвий засіб, даний Божим Милосердям усім тим, хто прагне спасти й освятити свої душі, уникнути тяжких падінь, зростати у любові й вправлятися в християнських чеснотах.

Тут неможливо встановити якесь правило. Але можна сміло сказати, що люди доброї волі, тобто ті, що щиро прагнуть уникати злого, служити Богові і любити усім серцем, стають кращими, чим частіше приступають до Таїнства Сповіді й Святого Причастя. Катехизм Тридентського Собору вчить, що кожен християнин повинен не менше, ніж раз на місяць приступати до Таїнства Сповіді.

І, нарешті, твердо постановити перемагати дві, три найбільші свої вади, які ти у собі зауважив, або на які вказав тобі духівник. Вони становлять найслабшу сторону твоєї душі, куди при кожній нагоді буде настирливо вдаряти її пекельний неприятель, щоб згубити її. Як вогню уникай поганого товариства, поганих книжок і преси (напр. поганих радіо-телевізійних програм).

Думаю, що ти розумієш, любий читачу, що усі мої поради не обов’язкові. Але ще раз повторюю, якщо ти ступиш на шлях шляхетного і ревного вправляння у чеснотах і будеш цього регулярно дотримуватись, то, напевно, забезпечиш своє спасіння і тим самим уникнеш вічної кари прокляття.

З наведених вище вказівок намагайся використати у своєму життя принаймі деякі, чини якомога досконаліше. Але заради любові твоєї душі, заради Спасителя, який пролив за неї усю Свою Кров, закликаю тебе: «Не соромся Святої Євангелії і будь добрим християнином».

Часто пригадуй пекло, вічні муки, жахливий поглинаючий вогонь і вір, що потрапиш на Небо, бо найкращим місіонером Неба є пекло.

(Матеріал статті взято з книги «Пекло» о.Л.Г. де Сегюр. Регілійне видавництво «Добра книжка». м. Львів)