Справжнє значення Біблії

У сучасному світі, який робить акцент на розумі, категоріях та системах, є тенденція зосереджуватися на конкретних фактах Біблії - її правилах та дороговказах – і систематизувати їх у релігійні догми. Ця тенденція призвела до того, що багато хто значною мірою зосереджується на самій Біблії. Це, безумовно, грандіозна помилка, бо якою б цінною книгою для нас не була Біблія, та її цінність не є питомою. На відміну від того, що ми часто чуємо в багатьох церквах, Біблія не має власної сили. Вона не є нашим єдиним джерелом віри. Вона не є єдиним одкровенням Бога людині. Всі ці ідеї показують собою великі непорозуміння навколо Біблії та приводять до зловживання нею.

Читаючи цю статтю, ви побачити, що ми зовсім не збираємося применшити безмежну важливість Біблії. Ми лише кажемо, що вона є не кінцевою метою, а радше засобом досягнення мети Шотландський автор і проповідник 19-го століття Джордж Макдональд, чиї твори історично вплинули на Клайва Льюїса, стверджував те ж саме. Він писав: "Такий погляд на Біблію здебільшого хибний. Адже вона ніде не заявляє про себе як про Слово, Дорогу та Правду. Біблія веде нас до Ісуса –невичерпного Одкровення Бога, яке триває й досі. Саме Христос, в "в Якому всі скарби премудрості й пізнання захованні", а не Біблія, спасає нас приводячи до Бога".

Коли ми залишаємо поза увагою цю основну істину про те, що Святе Письмо відкриває нам Святого Бога, який прагне встановити з нами близькі стосунки, ми залишаємо поза увагою найголовнішу мету Біблії. Ісус розумів, що можна ретельно вивчити Святе Письмо, та втім не звернути увагу на його звістку про стосунки. Він попереджав фарисеїв: "Ви вивчаєте Святе Письмо, бо думаєте, що через нього знайдете вічне життя. Але ж це Святе Письмо свідчить і про Мене! Та ви не хочете прийти до Мене, щоб знайти вічне життя" (від Івана 5:39-40).

Я побоююсь, що надто багато пасторів, учителів та молодіжних лідерів готові сказати, що вивчають Біблію для того, щоб краще свідчити про Божу істину іншим, замість того щоб усмоктувати в себе цю істину та входити до ще ближчих стосунків з Христом. Я знаю, наскільки легко потрапити в пастку цієї помилки. Коли я зустрічаю юнаків, що стикаються з болем невдач, які є наслідком їхнього хибного вибору, моє серце переповнює бажання поділитися з ними словами Біблії як підручника життя. Я хочу допомогти їм дізнатися про переваги правильної віри та правильного вибору. Втім я постійно нагадую собі, що правильні вчинки походять не від правил, а від правильних стосунків з Богом. Коли ми викладаємо молоді Біблію не як книгу правил або подорожню карту, а як заклик вступити до близьких стосунків з Богом, ми тим самим повністю викладаємо їм Божий план.

Переображене життя, уподібнене до "образу Його Сина", не походить від використання Святого Письма в якості посібника з порадами або підручника з серії "Допоможи собі сам", за допомогою якого ми виробляємо приватну істину, що пасує особисто нам. Воно не походить від намагання проявляти послух Біблії як набору правил або від дотримання її принципів та прагнення жити доброчесно. Жити в уподібненні Христу вдається лише тоді, коли ми входимо в особисті близькі стосунки з Христом, підкоряємося Святому Духу, даємо Йому оселитися в наших Серцях. Єдиний спосіб жити в уподібненні Христу полягає в тому, щоб дозволити Йому жити цим життям у нас силою Святого Духа, що мешкає в нас.

Нехай ніщо з вищесказаного про зловживання Біблією як книгою не змусить вас вважати її неважливою. Вона надзвичайно важлива.

Для багатьох із нас це перше знайомство з особою Бога. Звичайно, Він відкриває нам Себе й іншими шляхами. Ми всі багато дізнаємося про характер Бога, спостерігаючи за природою, і про любов Божу, що відображається в житті інших людей. Він також відкриває Себе пишучи Свій закон на наших серцях (до римлян 2:15; до Євреїв 10:16). Але через Біблію Бог конкретно і недвозначно ототожнює Себе з вищою силою, що стоїть за всім цим. Протягом цілої Біблії Бог, по суті, каже нам: "Я зберіг для вас Моє письмове одкровення, щоб ви використали його як окуляри, через які ви зможете побачити Мене. Читайте цю книгу, щоб пізнати Мене. Вступіть у близькі стосунки зі Мною, і завдяки нашому спілкування ви матимете насолоду від справжнього сенсу життя".

Доки ми презентуємо нашій молоді Білію як релігійну систему або набір мудрих корисних настанов, вони ставитимуться до неї не як до універсального одкровення Єдиного правдивого Бога, а як до однієї з альтернатив у морі правд, що змагаються між собою. Якщо вони і ставитимуться до неї серйозно, вони зроблять з нею те, чого їх навчає спотворена і фальшива філософія постмодерністської культури. Вони обмежаться тією частиною Біблії, яка їм пасуватиме, і решту відкинуть. Вони будуть опиратися заявам про те, що християнство є єдиною правдивою вірою, бо культура змушуватиме їх відкидати будь-яку заяву про монополію на істину як нетолерантну, як засіб встановлення влади однієї людської групи для панування над іншими.

Ми повинні презентувати Святе Письмо не як одну з релігійних систем, а як спосіб познайомитися з Єдиним правдивим Богом, з книгою, що розповідає про Його всеосяжну любов та прагнення до спілкування. Життєво важливо, щоб наша молодь зрозуміла принципові різницю між християнством та всіма іншими віруваннями. Як тільки вони зрозуміють цю різницю, це має змінити їхнє життя. Буддизм, індуїзм, іслам, конфуціанство – всі інші релігії базуються на вченні їхніх засновників. Навіть якщо прибрати цих засновників зі сцени, ці релігії залишаться неушкодженими, бо суттю цих релігій є саме вчення. Але приберіть Христа з християнства, і воно не встоїть. Християнство не схоже на жодну релігію. Його сутність не в його вченні, а в особі самого Христа. Християнство – це не заклик до вивчення нової системи самовдосконалення або кращого життя. Не призначене воно і для задовільних пояснень невимірного глибоких таємниць життя. Його не було розроблено людськими філософами як систему, що визначає етичну поведінку. Його не було винайдено в лабораторіях та пристосовано до потреб людей як ліки, що можуть допомагати долати труднощі життя. Це заклик до єднання з Ним, щоб через це єднання досягати тієї "єдиної речі", якої справді потребують усі люди на землі – остаточного здійснення прагнення до вічних стосунків чистої любові. Як тільки ми встановлюємо цей близький особистий зв'язок, вступаємо у стосунки з Богом, учення Біблії стає безцінним керівництвом для узгодження нашого життя З Його волею та характером.

Якщо те, що відкриває Біблія, хибне, то культура має рацію – християнство не має жодних підстав претендувати на монопольне володіння правдою. Але якщо заяви Біблії об’єктивно правдиві, то Бог саме такий, як Він говорить про Себе: один-єдиний Бог у цілому світі, який каже, що тільки в спілкуванні з Ним ми знайдемо повноту, сенс та любов. Якщо ця заява – правда, то цілком не важливо, чи вона політ коректна. Не важливо, що своєю заявою на ексклюзивність вона ображає культурні умовності. Не важливо, що вона здається не толерантною до інших вірувань. Якщо це правда, то це правда все інше не має значення.

Християнство – це правда, цебто реальність. Вона приходить до нас у твердій незмінній упаковці серозних фактів, підтверджених історично. Бог справді приходив на землю як людина з плоті й крові. Справжній Бог-Особа, живий нині в буквальному смислі слова, хоче ввійти в життя кожної людини, яка відкриває Йому своє серце. Це не метафора, не міф, не яскраве порівняння, призначене для передання філософської абстракції. Це буквальна правда, вона означає саме те що означають слова, які ми вживаємо, говорячи про неї. Бог помер на хресті, щоб усунути твою провину гріха, і Він може жити в нашому житті, маючи з нами близькі люблячі стосунки віднині й назавжди. Наша молодь мусить знати ці факти. Вона мусить знати, що Біблія реальна та об’єктивна і не залежить від того, що ми думаємо про неї.

Ось чому, коли Бог говорить, нам краще слухати. Коли Він каже, що хоче перетворити нас на Свою подобу, нам варто скоритися й погодитися на цю операцію. Якщо Єдиний Бог, що побудував всесвіт, створив і нас, є сенс у тому, що тільки Він і ніхто інший може казати нам, як виконати наше призначання і надати нашому життю неймовірної нескінченої радості.

(Матеріал статті взято з книги "Слово, що будує стосунки", Джош Мак-Дауелл.)