«На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять ...» (Книга Приповідок Соломонових 4:14-16)

Євангелія від Йоана 5

Глава:

Оздоровлення недужого при Витесді 1-15; Ісус виявляє себе Сином Божим 16-47

1 По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.

2 А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів.

3 Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:

4 ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба.

5 Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.

6 Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»

7 «Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»

8 Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»

9 Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день - субота.

10 Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»

11 А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, - сказав мені, хто мене оздоровив.»

12 Спитали його: «Хто він - той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»

13 Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.

14 Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»

15 Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, - Ісус.

16 Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.

17 А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»

18 За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його - не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.

19 І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.

20 Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.

21 Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.

22 Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,

23 щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.

24 Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.

25 Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, - ба, вже й тепер він, - коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши - оживуть.

26 Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.

27 І владу йому дав суд чинити, він бо - Син Чоловічий.

28 І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,

29 і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд.

30 Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.

31 Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.

32 Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, - правдиве.

33 Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.

34 Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.

35 Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.

36 Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, - ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.

37 І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.

38 І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, - ви бо не віруєте в того, кого він послав.

39 Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, - а й вони свідчать за мене!

40 Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.

41 Слави не приймаю я від людей.

42 Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.

43 В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.

44 Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?

45 Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей - ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.

46 Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!

47 Не віривши ж його писанням - як моїм словам повірите?»